Георгій Нарбут та його дітище- гривня

ДО 100-РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ  РЕВОЛЮЦІЇ

НОВІ ГРОШІ МОЛОДОЇ ДЕРЖАВИ

1 березня 1918 р. в УНР  було прийнято закон “Про грошову одиницю, карбування (биття) монети та друк державних кредитових білетів”. Цей закон запроваджував гривню як грошову одиницю Української Народної Республіки. Як зазначає УІНП, "вона поділялася ... на 100 шагів і дорівнювала половині карбованця. Було надруковано знаки номіналом у 2, 10, 100, 500 і 1000, пізніше – 2000 гривень. Цікаво, що в обіг вони надійшли вже в часи Української Держави. Усі паперові платіжні засоби того періоду виготовляли в державній друкарні Берліна."

Формування системи українських грошових знаків завершилося 18 квітня 1918 року із ухваленням Центральною Радою закону “Про надання міністрові фінансів права випуску розмінних марок”. Водночас розпочалася історія перших українських марок. Центральна Рада задумувала їх як поштові мініатюри. Але через нестачу дрібної розмінної монети в липні 1918 року марки стали вживати одночасно і як гроші. Папір для них використовували грубий, щоб не зношувався надто швидко."Не дивлячись на всі несприятливі умови, українські гроші цілком добре виконали призначене їм завдання. Протягом 1918 і 1919 років, а почасти і в 1920 році, на ці гроші удержувався весь державний апарат, пошта й залізниця, які не давали прибутку, та армія. 1918 року тими грішми платилося за продукти сільського господарства, що їх держава постачала Німеччині й Австрії; на ці гроші Українська Центральна Рада придбала мільярдові суми в німецькому та австрійському банках, а це дало нам можливість протягом трьох років удержувати дипломатичні місії майже в усіх європейських державах і в Злучених Державах Америки, навіть після втрати території”, – писав Борис Мартос (у роки Української революції представник УЦР, генеральний секретар земельних справ, міністр фінансів, голова Ради Міністрів) у книзі “Українська валюта 1917–1920 років”. У книзі викладено історію створення власних грошей: “Це був дуже сміливий крок, як з політичного, так і економічного погляду, оскільки не було відомо, як широкі кола населення зустрінуть нові українські гроші. Якщо б випуск їх не мав успіху, то це загрожувало б провалом всіє нашої державности”.

Докладніше:

1.100 РОКІВ ВІД ДНЯ УХВАЛЕННЯ ЗАКОНУ УНР ПРО ГРИВНЮ// стаття на УІНП

2. УКРАИНСКОЙ ГРИВНЕ 100 ЛЕТ: ЧТО НУЖНО ЗНАТЬ О НАЦИОНАЛЬНОЙ ВАЛЮТЕ// стаття на Прямий

3. Андрій Павлишин. Сто років гривні: маловідомі факти про національну валюту// стаття на ZIK 
4. Д.Шурхало. Грушевський хотів, щоб гербом став плуг, але погодився на тризуб – історик Кучерук // інтерв'ю на Радіо Свобода 
5. Юрій Євтушенко. Гроші революції. Хто, коли і як надрукував перші гроші республіки // стаття на УП

ДО 100- РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 

ЗАТВЕРДЖЕННЯ ТРИЗУБА ДЕРЖАВНИМ ГЕРБОМ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ

Як наголошує УІНП, з проголошенням Української Народної Республіки в листопаді 1917 року питання державного герба набуло особливої актуальності. Центральна Рада створила спеціальну підготовчу комісію, що об’єднала істориків, юристів, гербознавців і художників. Її очолив Михайло Грушевський. Комісія розглянула кілька проектів, але обрала Тризуб. 

Після проголошення 22 січня 1918 року самостійності України, гостро постало питання про офіційне затвердження державної символіки. Через війну з більшовиками оголошувати конкурс або проводити широке обговорення ескізів не могли.  Під натиском ворога Центральна Рада вимушена була покинути Київ і перебралася до Житомира, звідти– до Сарн і нарешті – до Коростен

У Коростені 25 (12 ст. ст.) лютого 1918 р. спершу на засіданні Ради Народних Міністрів ухвалено: «Внести в Раду закон про установлення для Української держави прийнятого морським флотом герба Володимира Великого (без Хреста)». Того ж дня на засiданнi Малої Ради затверджено: «Гербом Української Народної Республiки приймається знак Київської Держави часiв Володимира Святого».

Тризуб фігурував на монетах Володимира Святославовича — «златниках» і «срібляниках». Первісне значення символу Тризуба невідоме. Існують різні версії про його зміст. Однак при виборі герба УНР це не мало значення. Цей знак уособлював спадкоємність УНР по державності Київської Русі та ідею соборності всіх українських земель, об’єднаних у єдиній державі. Саме тому й було обрано династичний знак Рюриковичів у формі, в якій він вживався Володимиром Великим. А Київська Русь під час його князювання досягла найбільшого розквіту й об’єднання земель у єдиній державі з центром у Києві. На цій підставі використання такого символу Україною є абсолютно логічним і правомірним як з історичних, так і геральдичних та правових норм.

Докладно про символіку УНР:
1.Лікбез про державну символіку.
2. Марічка Набока. Перевернути прапор. Український стяг: історія та версії // стаття на Радіо свобода
3. Сергій Шуміло. Владимиров тризуб с крестом: забытый сакральный символ Украины // стаття у "Дні"
4. ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ «100 років затвердження тризуба державним гербом
Української Народної Республіки і запровадження гривні»

"Переможець". Білогвардійський плакат
 проти червоного терору. Дон, весна 1919 р.

  До сторіччя міфічного ювілею- дня створення радянської армії

Коли в дні, що минули, дехто в Україні продовжує відзначати "лише свято всіх чоловіків", хочеться нагадати, що ... По- перше, і зовсім не свято. По- друге, ніяк не захисників, а справжніх окупантів для багатьох народів колишньої імперії. Для українців, які відчайдушно боронилися з грудня 1917 року, а в лютому 1918- вже на Правобережжі. Для киримли і мешканців Криму інших національностей 23 лютого 1918 року - взагалі одна з найтрагічніших дат у новітній історії. Адже саме цього дня в розпал червоного терору загинув Номан Челебіджіхан. Дивом вцілілий очевидець Володимир Лідзарь так описавподії того дня:"Їм зв'язали руки іззаду... Їх повели... Ніхто з приречених не просив пощади... Дорогою до місця вбивства, у Карантинній балці, як передавав потім робочий Рогулін, їх катували: хворого старого Карказа били прикладами і кулаками, і в буквальному сенсі слова волочили, позаяк він хворів ногами і не міг йти, адмірала Львова смикали за бороду, Синицю кололи багнетами, і глумилися над усіма... Перед розстрілом зняли з них верхній одяг і вже розстріляних, мертвих били по головах камінням і прикладами".

А в цей день вже 1944 року розпочалася депортація чеченців та інгушів.

А ви говорите "лише свято чоловіків"...

Про подію, яка відбулася також 23 лютого 1944 року, до якої причетний українець американського походження, і якою можна пишатися дивіться докладніше тут

Підписанти Брестського мирного договору (зліва направо):
 генерал Брінкманн, Микола Любинський, Микола Левитський,
Олександр Севрюк, Макс Гоффманн,
Сергій Остапенко. Берестя, 27 січня (9 лютого) 1918 року

ДО 100-РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

БЕРЕСТЕЙСЬКИЙ (БРЕСТ- ЛИТОВСЬКИЙ) МИРНИЙ ДОГОВІР

Сто років тому – 9 лютого 1918 року – Українська Народна Республіка уклала мирну угоду з блоком Центральних держав (Німеччина, Австро-Угорщина, Османська імперія і Болгарія). Це була перша мирна угода в перебігу Першої світової війни, якої УНР не починала, але з якої першою вийшла. Переговори відбувалися в умовах різкої конфронтації між делегаціями УНР та більшовицького Раднаркому.

Центральні держави визнали суверенітет УНР та зобов’язалися надати збройну допомогу для боротьби проти більшовиків. Натомість УНР взяла на себе зобов’язання постачати до Німеччини та Австро-Угорщини великі обсяги продовольства. Через це в Берліні та Відні угоду назвали «хлібним миром».

Невдовзі більшовицька Росія також уклала мирний договір і, серед іншого, визнала суверенітет УНР. Натомість противники Німеччини у Першій світовій – держави Антанти та їхні союзники – негативно оцінили укладення цієї угоди, а відтак не визнали незалежність України.

Докладніше: 1.Дмитро Шурхало.Німці радо зустріли делегацію УНР, бо хотіли розвалити Росію – історик про Брестський мир // стаття на Радіо Свобода
2. М.Майоров. До 100-річчя Брест-Литовського миру// Лікбез. Історичний фронт
3. А.Слипченко. Брестский "мир": без победителей и побежденных // стаття у Дзеркалі тижня
4. М.Ковальчук. Світло й тіні Брестського миру// стаття на ІП

Симон Петлюра (в центрі) серед козаків Гайдамацького коша
Слобідської України. Київ, березень 1918 р.

ДО 100-РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

СТВОРЕННЯ РЕГУЛЯРНОЇ АРМІЇ УНР

У сучасному суспільстві вже склалася традиція виключно негативно оцінювати роль Центральної Ради в національному військовому будівництві 1917—1918 рр. Український революційний парламент прийнято зображувати зібранням далеких від реальності політиків, які замість організувати оборону країни від більшовицького вторгнення зруйнували національну армію.

Рішення Центральної Ради про демобілізацію армії в січні 1918 р. прийнято змальовувати як прояв цілковитої некомпетентності керманичів УНР або й державну зраду.

Однак, з початком збройного протистояння з російськими більшовицькими загонами у середині грудня 1917-го політика уряду УНР почала змінюватися. Як свідчать документи, уже в середині грудня 1917 р. генеральний секрктар з військових справ С. Петлюра почав готуватися до відсічі більшовицькій агресії. 4 грудня було видано розпорядження про створення Українського генерального військового штабу для центрального управління всіма військами, що підпорядковувалися українському уряду. Почав функціонувати генштаб, 20 грудня було затверджено його склад. С. Петлюра  ініціював формування цілої низки нових військових частин та з’єднань.

Саме сто років тому у селі Гнатівка на Київщині були закладені початки українського війська-був сформований Окремий Запорізький загін.

Докладніше:

1.ЮРІЙ ЄВТУШЕНКО. ОКРЕМИЙ ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАГІН. ЯК В УКРАЇНІ З'ЯВИЛАСЬ СВОЯ РЕГУЛЯРНА АРМІЯ // спільний проект "Наша революція" Деловая столица та Likбез. Історичний Фронт

2.Михайло Ковальчук. Війна з Раднаркомом. Чи дійсно Центральна Рада провалила оборону України? // стаття на УП

3. А.Мацьків. До 100-річчя створення регулярної Армії УНР // стаття на Likбез. Історичний Фронт
4. А.Харук. КРИЛА РЕВОЛЮЦІЇ. ЯК В УНР СТВОРИЛИ ВЛАСНІ ПОВІТРЯНІ СИЛИ // стаття у проекті НАША РЕВОЛЮЦІЯ від ДС

ВАСИЛЬ КОРЧИНСЬКИЙ, «КРУТИ. МАМИНІ ЯБЛУКА».
 РОБОТА ПРЕДСТАВЛЕНА НА VIII ВСЕУКРАЇНСЬКІЙ
БІЄНАЛЕ МИСТЕЦТВА ІСТОРИЧНОГО ЖАНРУ
«УКРАЇНА ВІД ТРИПІЛЛЯ ДО СЬОГОДЕННЯ
В ОБРАЗАХ СУЧАСНИХ ХУДОЖНИКІВ»
/ ФОТОРЕПРОДУКЦІЯ МАРІЇ ПРОКОПЕНКО / «День»

ДО СТОРІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

Бій під Крутами

В середині січня 1918 р. петроградський Раднарком розгорнув повномасштабний військовий наступ проти Української Народної Республіки. Зайнявши Полтаву, на захід просувалися радянські загони під командуванням М. Муравйова, а з Гомеля наступав на Бахмач "революційний" відділ Р. Берзіна. Нечисленні війська Центральної Ради чинили слабкий опір агресорові.

28 січня обидві радянські колони з’єдналися на вузловій залізничній станції Бахмач. Українські частини без бою відступили до ст. Крути. Муравйов розпочав підготовку до наступу на Київ уздовж залізниці Бахмач – Ніжин – Дарниця. Крути — це невеличка залізнична станція на Чернігівщині (18 км на схід від Ніжина, 130 км на північний схід від Києва).В якості підкріплення на Крути були направлені Перша Українська юнацька (юнкерська) школа ім. Б. Хмельницького у складі чотирьох сотень (400-450 курсантів та 20 старшин (офіцерів). До них приєдналася перша сотня (116-130 осіб) добровольчого Студентського куреня січових стрільців. Значна частина студентів і гімназистів не мала достатньої військової підготовки, була погано озброєна і екіпірована. До курсантів, студентів і гімназистів приєдналося ще близько 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва з Ніжина.

За різними підрахунками, в Крутах перебувало від 420 до 520 юнаків і студентів, які мали на озброєнні до 16 кулеметів, бронепоїзд під командуванням сотника М. Ярцева і бойовий склад сотника С. Лощенка.

Близько шести годин тривав бій з більшовицькими військами загальною чисельністю близько 4800 чоловік.

Український кризовий медіа-центр та Інститут національної пам'яті склали інфографіку про легендарний подвиг 400 молодих українців у бою під Крутами 29 січня 1918 року.

"Бій під Крутами стримав більшовицький наступ на чотири дні. І це були вирішальні дні для української дипломатії, щоб домогтися від міжнародного співтовариства визнання України - завдяки цьому стало можливим укладення Брест-Литовського миру, що de-facto означало міжнародне визнання української незалежності. Це був бій за майбутнє, який показав, що Україна стала можливою саме завдяки армії", - нагадав голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович.

За його словами, співвідношення сил у легендарному бою становило 1 до 10 не на користь українців, а співвідношення втрат 1 до 3 на нашу користь.

Детальніше

ДО 100-РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

Перше проголошення незалежності України

Сто років тому, 22 січня 1918 року, Україна вперше у ХХ столітті було проголошена  самостійною державою.  Зроблено це було в четвертому універсалі УЦР: "Однині Українська Народня Республіка стає самостійною, ні від нікого   незалежною,  вільною,  суверенною  державою  українського народу". Верховний орган виконавчої влади держави, Генеральний Секретаріат, було перетворено на Раду Народних Міністрів УНР, яку очолив Всеволод Голубович. Як зазначають в Українському інституті національної пам'яті, постала держава протягом трьох наступних років не припиняла боротьбу за власне існування.

При цьому Україні вдалося затвердити державні кордони, мову, гроші, символіку (герб, гімн і прапор), а також побудувати національне боєздатне військо і домогтися визнання світової спільноти.

У той же час українська незалежність була проголошена в умовах російської більшовицької агресії.Четвертий універсал УЦР закликав усіх громадян УНР до боротьби з більшовиками й повідомив про прагнення якнайскоріше укласти мирний договір із центральними державами, щоб вивести Україну з Першої світової війни. У своєму зверненні до українського народу члени УЦР зазначили, що «зробили всі заходи, щоб не допустити цієї братовбивчої війни двох сусідніх народів, але петроградське правительство не пішло нам назустріч і веде далі криваву боротьбу з нашим народом і Республікою». 

Свою першу річницю незалежності, 22 січня 1919 року Українська Народна Республіка відзначила урочистим ухваленням Акта Злуки із Західноукраїнської Народної Республіки. Тож нині цього дня ми відзначаємо дві надзвичайної ваги історичні події: перше проголошення незалежності України та День Соборності.

Докладніше:
1.УІНП презентував сайт "Українська революція 1917-1921. Сто років боротьби"
2. О.Ісаюк. 22 січня 1918 року в історії України: краще було б Москві не рухати українців // стаття на Радіо  Свобода