ВАСИЛЬ КОРЧИНСЬКИЙ, «КРУТИ. МАМИНІ ЯБЛУКА».
 РОБОТА ПРЕДСТАВЛЕНА НА VIII ВСЕУКРАЇНСЬКІЙ
БІЄНАЛЕ МИСТЕЦТВА ІСТОРИЧНОГО ЖАНРУ
«УКРАЇНА ВІД ТРИПІЛЛЯ ДО СЬОГОДЕННЯ
В ОБРАЗАХ СУЧАСНИХ ХУДОЖНИКІВ»
/ ФОТОРЕПРОДУКЦІЯ МАРІЇ ПРОКОПЕНКО / «День»

ДО СТОРІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

Бій під Крутами

В середині січня 1918 р. петроградський Раднарком розгорнув повномасштабний військовий наступ проти Української Народної Республіки. Зайнявши Полтаву, на захід просувалися радянські загони під командуванням М. Муравйова, а з Гомеля наступав на Бахмач "революційний" відділ Р. Берзіна. Нечисленні війська Центральної Ради чинили слабкий опір агресорові.

28 січня обидві радянські колони з’єдналися на вузловій залізничній станції Бахмач. Українські частини без бою відступили до ст. Крути. Муравйов розпочав підготовку до наступу на Київ уздовж залізниці Бахмач – Ніжин – Дарниця. Крути — це невеличка залізнична станція на Чернігівщині (18 км на схід від Ніжина, 130 км на північний схід від Києва).В якості підкріплення на Крути були направлені Перша Українська юнацька (юнкерська) школа ім. Б. Хмельницького у складі чотирьох сотень (400-450 курсантів та 20 старшин (офіцерів). До них приєдналася перша сотня (116-130 осіб) добровольчого Студентського куреня січових стрільців. Значна частина студентів і гімназистів не мала достатньої військової підготовки, була погано озброєна і екіпірована. До курсантів, студентів і гімназистів приєдналося ще близько 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва з Ніжина.

За різними підрахунками, в Крутах перебувало від 420 до 520 юнаків і студентів, які мали на озброєнні до 16 кулеметів, бронепоїзд під командуванням сотника М. Ярцева і бойовий склад сотника С. Лощенка.

Близько шести годин тривав бій з більшовицькими військами загальною чисельністю близько 4800 чоловік.

Український кризовий медіа-центр та Інститут національної пам'яті склали інфографіку про легендарний подвиг 400 молодих українців у бою під Крутами 29 січня 1918 року.

"Бій під Крутами стримав більшовицький наступ на чотири дні. І це були вирішальні дні для української дипломатії, щоб домогтися від міжнародного співтовариства визнання України - завдяки цьому стало можливим укладення Брест-Литовського миру, що de-facto означало міжнародне визнання української незалежності. Це був бій за майбутнє, який показав, що Україна стала можливою саме завдяки армії", - нагадав голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович.

За його словами, співвідношення сил у легендарному бою становило 1 до 10 не на користь українців, а співвідношення втрат 1 до 3 на нашу користь.

Детальніше

ДО 100-РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

Перше проголошення незалежності України

Сто років тому, 22 січня 1918 року, Україна вперше у ХХ столітті було проголошена  самостійною державою.  Зроблено це було в четвертому універсалі УЦР: "Однині Українська Народня Республіка стає самостійною, ні від нікого   незалежною,  вільною,  суверенною  державою  українського народу". Верховний орган виконавчої влади держави, Генеральний Секретаріат, було перетворено на Раду Народних Міністрів УНР, яку очолив Всеволод Голубович. Як зазначають в Українському інституті національної пам'яті, постала держава протягом трьох наступних років не припиняла боротьбу за власне існування.

При цьому Україні вдалося затвердити державні кордони, мову, гроші, символіку (герб, гімн і прапор), а також побудувати національне боєздатне військо і домогтися визнання світової спільноти.

У той же час українська незалежність була проголошена в умовах російської більшовицької агресії.Четвертий універсал УЦР закликав усіх громадян УНР до боротьби з більшовиками й повідомив про прагнення якнайскоріше укласти мирний договір із центральними державами, щоб вивести Україну з Першої світової війни. У своєму зверненні до українського народу члени УЦР зазначили, що «зробили всі заходи, щоб не допустити цієї братовбивчої війни двох сусідніх народів, але петроградське правительство не пішло нам назустріч і веде далі криваву боротьбу з нашим народом і Республікою». 

Свою першу річницю незалежності, 22 січня 1919 року Українська Народна Республіка відзначила урочистим ухваленням Акта Злуки із Західноукраїнської Народної Республіки. Тож нині цього дня ми відзначаємо дві надзвичайної ваги історичні події: перше проголошення незалежності України та День Соборності.

Докладніше:
1.УІНП презентував сайт "Українська революція 1917-1921. Сто років боротьби"
2. О.Ісаюк. 22 січня 1918 року в історії України: краще було б Москві не рухати українців // стаття на Радіо  Свобода

СВЯТО РІЗДВЯНИХ ВАСИЛІВ

Напередодні і у свято Василя в Києві щорічно відбувається "Свято Різдвяних Василів". Заходи присвячуються пам’яті Василя Стуса, Василя Симоненка, Василя Чумака, Василя Еллана-Блакитного, які народилися в ці Різдвяні дні. Промовистою є цитата Василя Овсієнка: "Адже саме на Різдво Христове 1938 року прийшов у світ Василь Стус, 1901 року - Василь Чумак, 8 січня 1935 року - Василь Симоненко, 12 січня 1894 року - Василь Еллан-Блакитний. Це тільки поети...А скількома Василями багата Україна в інших галузях! Недарма в цей день можна й пожартувати: "Тільки й людей на селі, що Василі". Стус якось сказав був, що ледве чи не кожна четверта українська мати називала свого сина Василем, і в цьому проявлявся підсвідомий потяг українського народу до власної державности, адже у старогрецькій мові, звідки до нас прийшло це ім'я, воно звучало як Базилеос - "цар", "царський", "володар".

Свято було започатковане філософом, публіцистом, дисидентом Євгеном Сверстюком; за його життя в цей день відбувалося оголошення лауреатів премії Василя Стуса. Відтак, тепер Свято – це також вечір пам’яті і Євгена Сверстюка.

Цього року вечір 13 счіня був приурочений також до 45-річчя операції "Блок", проведеної КГБ УРСР 12–14 січня 1972 року. Під час операції були заарештовані дисиденти Василь Стус, Іван Світличний, Євген Сверстюк, Леонід Плющ, Данило Шумук, Микола Плахотнюк, Іван Коваленко, В’ячеслав Чорновіл, Михайло Осадчий, Іван Гель, Ірина Стасів-Калинець та багато інших. Вона ознаменувала початок масштабних репресій проти учасників правозахисного руху спочатку в Україні, а згодом – в усьому СРСР, які призвели до придушення руху шістдесятників.

Ще цьогорічне свято Різдвяних Василів приурочено до 80-річчя з дня народження Василя Стуса Докладніше: В.Овсієнко. Різдво Василя Стуса // стаття на ІП

Керівні діячі КП(б)У під час 

українсько-більшовицької війни.

ДО 100-РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

І ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ З'ЇЗД РАД

Сто років тому – 9 (22) грудня 1917 року червоногвардійські загони під командуванням Володимира Антонова-Овсієнка, надіслані російським урядом, окупували український Харків. 11 (24) грудня року більшовики відкрили у завойованому місті альтернативний Всеукраїнський з'їзд рад робітничих, солдатських та селянських депутатів. Щоправда, на ньому 200 делегатів представляли лише 89 рад із понад 300 існуючих в Україні Робота з’їзду проходила з 11(24) по 13(27) грудня повністю за більшовицьким сценарієм. Делегати привітали повстання у Петрограді та схвалили політику Раднаркому. З’їзд проголосив утворення Радянської Української Народної Республіки зі столицею у Харкові як автономії радянської Росії та поширив на Україну ленінські декрети. Окрім того, делегати обрали Центральний Виконавчий комітет Рад України, який у свою чергу створив Народний секретаріат – більшовицький уряд радянської УНР, що став альтернативним Генеральному секретаріатові. Все це означало поглиблення конфлікту між українською владою та більшовиками. 26 грудня (8 січня) «червоні» частини, що дислокувались в Харкові несподівано напали на станцію Лозова, а за два дні, 28 грудня, на місто Чугуїв, з цього розпочалася «гаряча фаза» першої російсько-української війни, яка в історичній літературі отримала назву «рейкова», адже бойові дії переважно відбувалися вздовж залізничних шляхів і за вузлові залізничні станції.

Докладніше

Маєток Ф.Терещенка , в якому розміщувалося

Міністерство закордонних справ УНР

та Української Держави. м. Київ. 

ДО 100-РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

Створення української національної дипломатичної служби

22 грудня Україна відзначає сторіччя своєї дипслужби. У цей день  в Українській Народній Республіці було утворено Генеральне секретарство міжнародних справ, або в перекладі на сучасну мову – Міністерство закордонних справ.

У надскладних умовах Першої світової війни й війни, яку різноманітні вороги водночас вели й проти самої України наші дипломати змогли встановити співпрацю з багатьма країнами Європи і світу.

У грудні 1917 року були налагоджені зв'язки з Францією та Великою Британією. У 1918–1919 роках створено цілу мережу українських представництв. Діяли посольства в Німеччині, Австрії, Туреччині, Фінляндії й Болгарії, надзвичайні дипломатичні місії й консульства відкрилися у Великобританії, США, Франції, Польщі, Швеції, Швейцарії, Румунії, Росії, Ватикані, Бельгії, Угорщині, Греції, Данії, Італії, Естонії, Латвії, Чехословаччині та інших країнах.

Неймовірно, але деякі диппредставництва ще певний час продовжували діяти і після поразки УНР. Останнє з них − Надзвичайна дипломатична місія УНР в Угорщині – було закрито тільки в травні 1924 р.

Мабуть, найвидатнішим досягненням молодої дипломатії УНР стало підписання 9 лютого 1918 року у Брест-Литовську мирного договору з країнами Четверного союзу – Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною та Болгарією.Згідно з ним Українська Народна Республіка фактично визнавалася незалежною державою з чітко визначеними західними кордонами й виходила з Першої світової війни. (Докладніше:Колонка П. Клімкіна на УП)

У цей же день у Харкові відбувся заколот проти УНР з метою встановити більшовицьку владу.

В центрі голова УЦР М. Грушевський, ліворуч від нього
Ф. Кричевський.
Фото зроблено в будинку УЦР в час
відкриття виставки перших "академіків".

ДО 100-РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

СТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ МИСТЕЦТВ

5(18) грудня 1917 року відбулося урочисте відкриття Української академії мистецтва у приміщенні Української Центральної Ради. Ініціаторами створення Академії була ініціативна група у складі Михайла Грушевського, вчених Дмитра Антоновича і Григорія Павлуцького, художників Василя Кричевського, Федора Кричевського, Вадима Меллера, Михайла Бойчука, Олександра Мурашка, Георгія Нарбута, Миколи Бурачека, Михайла Жука, Абрама Маневича. Першим ректором був Федір Кричевський, інколи першим ректором помилково називають видатного графіка Г. Нарбута.

Новий навчальний заклад з невеликим професорським складом, нечисленним контингентом студентів та обмеженою кількістю спеціальних дисциплін (живопис і графіка) певною мірою був подібний до зарубіжних вільних академій. Перші роки його функціонування були вкрай ускладнені: війна; відсутність власного постійного приміщення, найнеобхіднішого обладнання; втрата професорів (1919 року вбито О.Мурашка, 1920-го — помер Г.Нарбут, полишив Київ М.Бурачек, виїхав за кордон А.Маневич). Втім, незважаючи на несприятливі обставини, академія виконала одне з головних завдань — започаткувала основи вищої мистецької школи в Україні.

1.Від Кричевського до Бойчука. Сім засновників Української академії мистецтв// стаття Юлії Бондар на сайті НВ
2. МИТЦІ, ГРИЗНЯ І ФРІКИ. ЯК В УНР СТВОРИЛИ ПЕРШИЙ ВУЗ// стаття В.Скальського на ДС
3. Презентація до теми

Плакат епохи УНР

ДО 100-РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

ПОЧАТОК ЗБРОЙНОГО ОПОРУ УНР  РОСІЙСЬКІЙ АГРЕСІЇ

17 грудня 1917 року відбулися дві знакові події. Намагаючись перехопити ініціативу в Україні, більшовики ініціювали проведення в Києві  Всеукраїнського з’їзду рад. Проте на з’їзді гору взяли прихильники Центральної Ради, які підтримали проголошення УНР.

Також у цей день у 1917 році Українська Центральна Рада телеграфом отримала від петроградського Раднаркому за авторством Владіміра Лєніна, Іосіфа Сталіна і Лєва Троцкого ультиматум - «Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Центральної Ради». Цей документ містив ряд маніпулятивних вимог до УНР. Міністри на засіданні уряду – Генерального Секретаріату – українського уряду розглянули ультиматум і розцінили вимоги Раднаркому як грубе втручання у внутрішні справи України й 18 грудня одностайно відкинули їх. У відповідь Раднарком ухвалив вважати Центральну Раду в стані війни з Радянською Росією.Не отримавши поступок від української влади, більшовики розпочали агресію, щоби захопити всю Україну.

Докладніше