ДО 100-Ї РІЧНИЦІ «ЧЕРВОНОГО ТЕРОРУ»

Доба волкодав

Саме такими словами починається допис про початок більшовицького терору на фейсбук-сторінці проекту "Бессмертный барак". Хоча американський історик Володимир Бровкін обгрунтував інше датування - на півроку раніше, коли основному удару підлягали есери, які отримали більшість на виборах в місцеві ради (цитую за Д.Шушаріним, російським істориком). УІНП ж зазначає, що "В Україні “червоний терор” було розпочато ще з перших днів вторгнення більшовицьких загонів на початку 1918 року. 8 лютого 1918 року війська УНР відступили з Києва і більшовики, на чолі з командиром Михайлом Муравйовим  оволоділи містом. Тут вони влаштували криваву вакханалію. У «Наказі №9» від 4 лютого, Муравйов революційним арміям східного фронту наказував «безпощадно знищити всіх офіцерів, юнкерів, гайдамаків, монархістів і всіх ворогів революції». Протягом трьох днів  відбувались грабежі, обшуки, вбивства. Жертвами “червоного терору” в Києві у січні-лютому 1918 року за різними даними стали від 2 до 5 тис. осіб."

Офіційним початком червоного терору вважається саме 5 вересня 1918 року тому, що цього дня був прийнятий декрет  Ради Народних Комісарів більшовицької Росії (РРФСР)  «Про червоний терор», в якому вказувалося: «Рада Народних Комісарів вважає, що  забезпечення тилу шляхом терору є прямою необхідністю; що необхідно убезпечити Радянську Республіку від класових ворогів шляхом ізоляції їх в концентраційних таборах; що підлягають розстрілу всі особи, приналежні до білогвардійських організацій, заколотів і заворушень; що необхідно опублікувати імена всіх розстріляних, а також підстави застосування до них цього заходу».