понеділок, 26 червня 2017 р.

Графічне свідчення учасника повстання
 Юрія Ференчука. "Кров Кенгіра". Картон, олійні фарби, 1993

Останній із сорока двох днів Кенгіра

26 червня 1954 року в Кенгірському спецтаборі ГУЛАГу відбулося остаточне придушення найбільшого повстання в'язнів радянських концтаборів.
Одними з організаторів і керівників повстання були члени Організації українських націоналістів та Української Повстанської армії.
У повстанні брало участь близько 10 тисяч ув'язнених. Воно тривало 42 дні. Вранці 26 червня 1954 року радянська влада кинула проти повстанців армію і танки. О 4 годині ранку в зону було введено 1 600 солдат із 98 собаками, 3 пожежні машини та 5 танків Т-34.
Сотні українських жінок у святкових вишиванках встали перед танками і взялись за руки. Танки не зупинилися.
Семен Рак разом із своєю коханою взялися за руки і кинулися під танк. Литовець Альфонсас Урбанас опинився у протилежній ситуації: він на все своє життя запам’ятав, як його відштовхнула від танка дівчина-українка у вишитій сорочці. Врятувала ціною свого життя. Повстання було придушене, загинуло близько 700 повстанців.
Докладніше:

неділя, 25 червня 2017 р.

Центральна Рада під час проголошення І універсалу.
Фото: radiosvoboda

До 100-річчя проголошення 
І Універсалу
Українська Центральна Рада все голосніше ставила на порядок денний питання українізації війська, адміністрації, шкільної справи, врешті – повноцінної автономії України. Наприкінці травня делегація Центральної Ради на чолі з Володимиром Винниченком виїхала в Петроград для перегорів із Тимчасовим урядом Росії.
Однак, члени делегації не знайшли порозуміння ні з урядовими структурами держави, ні з керівництвом Петроградської ради робітничих і селянських депутатів. І універсал вперше проголошено 23 червня 1917-го перед закриттям ІІ Всеукраїнського військового з’їзду, делегати якого із захопленням вітали ухвалений документ. Офіційні урочистості відбулися 25 червня на Софійському майдані в Києві. Універсал декларував намір явочним порядком здійснити автономію України.
Детальніше:

пʼятниця, 23 червня 2017 р.

ДО ДНЯ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ РОЗСТРІЛІВ В'ЯЗНІВ У ТЮРМАХ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ

Відступаючи перед нацистами влітку 1941-го, радянська влада знищила у в’язницях на території Західної України, за різними оцінками, від 9 до 20 тисяч людей. Згодом знищення в’язнів тривало в центральних і східних регіонах.
Одна з перших масових екзекуцій у рамках так званого “розвантаження тюрем” відбулася саме 23 червня 1941-го у в’язниці Луцька. Архівні документи свідчать, що станом на 10 червня у тюремному відділенні управління НКВД у Волинській області утримувалося 2 117 ув’язнених: здебільшого активісти ОУН, священики, інтелігенція. У доповідних записках начальнику тюремного відділення зазначалося, що у зв’язку з бойовими діями біля Луцька з-під варти звільнили малолітніх, “указників” і засуджених за дрібні злочини. Всього 84 особи. Решту розстріляли з кулеметів та закидали гранатами.
Докладніше:
1. 23 ЧЕРВНЯ ВШАНОВУЄМО ПАМ'ЯТЬ ЖЕРТВ РОЗСТРІЛІВ В'ЯЗНІВ У ТЮРМАХ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ// стаття на сайті УІНП

четвер, 22 червня 2017 р.

До дня початку радянсько- німецької війни

22 червня 1941року відбувся напад Третього Рейху на Радянський Союз. 22 червня 1941 року о 3 годині 15 хвилин після артилерійської і авіаційної підготовки німецькі війська перейшли кордон СРСР. О 4:00 імперський міністр закордонних справ Німеччини Ріббентроп вручив радянському послу в Берліні Деканозову ноту про оголошення війни і три додатки до неї: "Доповідь міністра внутрішніх справ Німеччини, рейхсфюрера СС і шефа німецької поліції Німецькому уряду про диверсійну роботу СРСР, спрямовану проти Німеччини і націонал-соціалізму", "Доповідь міністерства закордонних справ Німеччини про пропаганду і політичну агітацію радянського уряду", "Доповідь Верховного командування німецької армії Німецькому уряду про зосередження радянських військ проти Німеччини".
Рано вранці після артилерійської та авіаційної підготовки німецькі війська перейшли кордон СРСР.
Після того о 5:30 ранку посол Німеччини в СРСР Шуленбург вручив відповідний пакет документів наркому закордонних справ СРСР Молотову.Того ж дня війну СРСР оголосили Італія і Румунія, наступного - Словаччина, 25 червня - Фінляндія, а 27 червня - Угорщина.
Докладніше:

неділя, 21 травня 2017 р.


В Україні сьогодні вшановують пам’ять жертв політичних репресій

За даними архіву СБУ тільки у 1937-38 роках (доба сталінського "Великого терору") в Україні заарештовано 267 тисяч 579 осіб, з них 122 тисячі розстріляно. Символом розправи тоталітарного режиму над тисячами українців став Биківнянський ліс. Селище на північно-східній околиці Києва під назвою Би­ківня — це символ антилюдяності, несправедливості, смерті. Саме тут у 1937—1941 роках здійснювалося масове поховання людей, репресованих і страчених органами НКВД у Києві. Биківня — це символ того, як важко правда про тяжке минуле пробивала собі шлях до світла (адже влада в УРСР надто довго замовчувала і відверто брехала про те, що сталося в Биківні насправді).Кількість похованих в Биківнянському лісі остаточно не встановлена, на думку істориків, вона може ставити від 20 до 100 тисяч осіб. На околиці Києва у Биківнянському лісі зокрема поховані письменники Михайль Семенко, Майк Йогансен, Вероніка Черняхівська, художники Михайло Бойчук, Микола Касперович, академіки Федір Козубовський, Петро Супруненко, митрополит УАПЦ Василь Липківський та десятки тисяч інших жертв «Великого терору».
"Биківнянський архіпелаг" розкинувся по всій Україні: усього виявлено 18 таких місць масових поховань жертв політичних репресій 1937–1941 рр. Зокрема, це місце, де згодом збудовано Центральний універмаг в Хмельницькому, парк культури і відпочинку у Вінниці, 9-й кілометр Запорізького шосе у Дніпропетровську, центральне міське кладовище в Сумах.
Більше читайте тут:
Уникальный архив времен сталинского террора показали на выставке в Днепропетровской ОГА//стаття на сайті "Український світ"
Сайт Національний історико-меморіальний заповідник "Биківнянські могили"

Спільний Проект "Розстрільного календаря" разом із Коло побратимів

середа, 17 травня 2017 р.


УНУТМА. ЗГАДАТИ ВСЕ, НІЧОГО НЕ ЗАБУТИ

(до дня пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу)

Коли приходять незнайомці...
Вони приходять в твій дім,
Вони вбивають вас всіх і кажуть
"Ми не винні...не винні"

Колишній військовослужбовець НКВС А. Веснін згадував: “Раннім ранком 18-го травня досягли в степу села Ойсул. Довкола нього виставили 6 ручних кулеметів”. О 4-й годині розпочали виселення. Ударами прикладів у двері та вікна будили людей. До оселі заходив офіцер зі солдатами. Він голосно оголошував: “Ім’ям Радянської влади за зраду Батьківщини ви виселяєтеся в інші райони Радянського Союзу”. Щоб зібратися давали 10–15 хв. Дозволяли брати з собою речей та харчів не більше як 10–15 кг. (Цими обмеженнями порушували постанову ДКО “Про кримських татар”, яка встановлювала ліміт багажу на сім’ю до 500 кг). Саме так під час спецоперації 18-20 травня 1944 року з Криму до Середньої Азії, Сибіру й Уралу депортували  кримських татар, за офіційними повідомленнями – 194 111 осіб. Iсторики, пов'язанi з кримськотатарським нацiональним рухом, наводять зовсiм iншi цифри - 423 тисячi виселених, з яких 195 тисяч чоловiк загинуло в дорозi та протягом перших пiвтора року життя у спецпоселеннях (це становить понад 46 вiдсоткiв всьго кримськотатарського населення).
Людей збирали за межами села й вантажівками відвозили на залізничну станцію, де вже стояли оточені військовиками потяги. Штовхаючи кольтами, їх заганяли в брудні вантажні вагони, вікна яких були обмотані колючим дротом. Всередині – двоярусні дерев’яні нари. Туалетів та води не було.Муслімова Мусфіре: “Ми думали, що нас усіх ведуть на розстріл, усі плачемо. В 10 метрах від нашої хати стояв кулемет і солдат сказав: «Якщо поворухнетеся – розстріляю». Нам не дали навіть одягнутися. Стоїмо в нижній білизні, встигли лише пальто накинути."
Когда мы вернемся домой всем народом,
Придется вам вспомнить, откуда мы родом,
Придется вам вспомнить, откуда вы сами
Незваными здесь объявились гостями...

субота, 13 травня 2017 р.


До 100-річчя Української революції: 
створення 1-го українського полку імені Богдана Хмельницького 

1 травня (18 квітня) 1917 року створено 1-й український полк імені Богдана Хмельницького, що поклало початок українізації військових частин російської армії.
Вимога про організацію 1-го українського добровольчого полку імені Богдана Хмельницького постала ще 29 березня 1917 року на установчих зборах українців-вояків київської залоги, коли було створено Український військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка.
За ініціативою клубу черниці Флорівського жіночого монастиря вишили для майбутнього полку прапор, а 1 квітня його освятили у Володимирському соборі.
1травня 1917року солдати, що перебували на збірних пунктах у Києві, висунули вимогу сформувати з їхнього складу Перший український козачий полк ім. Б.Хмельницького. Київська Рада робітничих і солдатських депутатів, об'єднання громадських організацій та Рада Військових Депутатів Київського Військового округу засудила цю вимогу, і виявила готовність збройним шляхом не допустити формування українських військових частин. Тоді солдати при підтримці Української Центральної Ради самочинно зформували Перший український козачий полк.