 |
| Поштова картка "Новітні Самураї" художника Дмитра Потороки |
До 100-річчя Української революції
Перший Зимовий похід
6 грудня в історії України дата особлива, адже саме цього дня відбулась низка знакових для України подій.У 1240-му на початку грудня захисники Києва боронили місто від Золотої Орди. У 1991-му саме 6 грудня було започатковано процес розбудови Збройних сил України. Була і третя знакова подія: 6 грудня 1919-го розпочався Перший зимовий похід - одна з найуспішніших операцій українського війська часів Української революції 1917-1921 років. .
Після важких поразок у 1919 році в зіткненнях з російськими більшовиками і білогвардійцями, а також викошена епідемією тифу, Армія УНР разом з Головним Отаманом Симоном Петлюрою відійшла на західні землі в тодішню Волинську губернію УНР, де у Новоград-Волинському повіті опинилась у «трикутнику смерті»: між більшовиками з північного сходу, поляками з північного заходу і білогвардійцями з півдня. Після довгих дискусій і суперечок на військовій нараді було прийнято одноголосне рішення ліквідувати фронт, а боєздатні частини відправити у рейд по тилах противника з метою зберегти дієздатний кістяк армії, організувати взаємодію з повстанськими загонами для спільної боротьби, завдати окупанту втрат і знищити де це можливо його окупаційний апарат й інфраструктуру. Похід тривав рівно п’ять місяців — з 6 грудня 1919 по 6 травня 1920 років і отримав назву Першого Зимового . Як зазначає УІНП, це був "партизанський рейд Армії Української Народної Республіки під проводом Михайла Омеляновича-Павленка тилами Червоної та Добровольчої армій... що для населення мало неабияке значення. «Здивування росіян, що мостилися міцно засісти в повітах та губерніях на посадах різних губернаторів, ісправників, приставів тощо, можна порівняти хіба з тим, якби в наші часи, як уже мало хто вірить в чуда, з’явився б з-під землі мертвець і почав порядкувати в хаті. Та ще й як панувати! На своєму шляху Українська Армія буквально змітала все, що нагадувало російське панування. Мертвець воскрес і на «живих людей» напав жах, котрий неминуче гнав їх до якоїсь прірви, де вони мусили знайти собі смерть», - писав про похід один з його учасників, генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник.
