ВАРШАВСЬКА УГОДА

Кадр з хроніки із Симоном Петлюрою та Юзефом Пілсудським, 1920-й

ДО 100-РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ  

ВАРШАВСЬКА УГОДА

«Ми – Польща і Україна – повинні досягти цього порозуміння, щоб перед Москвою устояти. Посилання на історію польсько-українських непорозумінь в минулому для сучасного реального політика не є аргумент».

Симон Петлюра.

Польський генерал Антоній Листовський (зліва) і
Симон Петлюра (другий зліва) після укладення альянсу. 

21 квітня 1920 року був підписаний українсько-польський союз проти більшовиків.Дві держави розпочали боротьбу проти спільного ворога – радянської Росії та її сателітів. Військова співпраця УНР і Польщі по факту почалася ще до підписання Варшавського договору. У вересні 1919 року сторони домовилися обмінятися полоненими. Серед інших, поляки погодилися відпустити з полону Сіру дивізію в повному складі та навіть надали їй базу для переозброєння. На той час Польща виявилася єдиною зарубіжною країною, котра надала Україні реальної підтримки. Хоча ціна такої допомоги для УНР була дуже високою.

Докладніше

Батько кооперації

Родина Нагірних

Батько кооперації, або архітектор, який хотів побудувати Швейцарію у Галичині

«Чи діжду я того, коли й наша країна позбудеться непрошених опікунів і так устроїться, як ця маленька Швейцарія?»

В.Нагірний

Січневими днями минуло 172 роки від дня народження  Василя Нагірного,  українського галицького архітектоар та громадського діяча кінця XIX — початку XX століть, засновника товариств-кооперативів «Славія», «Народна торгівля», «Сокіл», «Зоря», «Дністер», «Народна Гостиниця», «Товариство для розвою руської штуки». Круглий сирота, котрий всього добився сам: лише його архітектурна спадщина  налічує кілька сотень об'єктів, серед яких церкви, каплиці, парохіальні будинки, громадські та приватні будівлі. А засновані ним два десятки організацій реально покращували життя українців до рівня найпрогресивніших країн того часу.

Церква в с. Дубровиця

Церква у Яворові

ЦЕРКВИ, СПРЕКТОВАНІ В.НАГІРНИМ

 Церква св. Воскресіння Господнього у м. Жидачеві

Докладніше

БІЙ ЗА ВОЗНЕСЕНСЬК

Картина художника-баталіста Леоніда Перфецького

ДО 100-РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮІЇ

БІЙ ЗА ВОЗНЕСЕНСЬК

16 квітня 1920 року відбувся бій за Вознесенськ, що увійшов в історію як "бій під аплодисменти". Він мав визначальну роль для армії УНР у Першому Зимовому поході.

Тоді військо Української Народної Республіки здобуло перемогу над большевиками. Малоозброєні воїни армії УНР змогли протистояти чисельні-шому противнику та захопити воєнну базу. Ця перемога дозволила українському війську поповнити боєприпаси та повернути віру у власні силиСаме після цього успішного бою 19 квітня 1920 року Михайло Омелянович-Павленко та начальник штабу війська Андрій Долуд з нагоди цієї перемоги видали наказ, у якому було ухвалено: "Всім частям армії на похвалу, а то подяку за службу Україні відповідати: "Слава Україні!"

Докладніше

Серж Лифар

Серж Лифар в ролі Ікара

«Добрий геній балету»

115 років тому у Києві народивс майбутній «бог танцю», «добрий геній балету»… Як тільки не величатимуть цього майстра сцени! Серж Лифар- один із найвидатніших танцівників та хореографів XX століття, засновник Академії танцю при "Гранд Опера" в Парижі, ректор Інституту хореографії та Університету танцю Парижа, почесний президент Всесвітньої ради танцю ЮНЕСКО. Серж Лифар мав найвищі нагороди: «Оскара», «Золотий черевичок», але не мав громадянства. «Навіть прекрасний блискучий Париж не зміг примусити мене, киянина, забути мій широкий, величавий Дніпро», — говорив він. Коли, вручаючи орден Почесного легіону, Шарль де Голль запропонував йому стати громадянином Франції, Лифар відповів: «Я — українець і цим пишаюся». Він так і лишився «персоною без громадянства» — не міг зректися свого коріння, предків, землі, де він народився.

Малюнок Ю.Журавля із серії "Знай наших"

Докладніше

ДО 80-Х РОКОВИН КАТИНСЬКОГО ЗЛОЧИНУ

Сцена фільму "Катинь" відтворена за реляцією Станіслава
Свянєвіча, останнього свідка Катині 

ДО 80-Х РОКОВИН КАТИНСЬКОГО ЗЛОЧИНУ

Цього року виповнюється 80 років одному із жахливих воєнних злочинів комуністич-ного режиму – масової страти військовополнених офіцерів польської армії, що відомий нам як Катинський злочин. Це масове вбивство польських громадян, здійснене загонами НКВС впродовж квітня-травня 1940 року за наказом Йосифа Сталіна. Тоді було розстріляно понад 21 тисячу польських військовополонених та польської інтелігенції, яких було взято у полон після вторгнення Червоної армії до Польщі 17 вересня 1939 року. В'язнів тримали і вбивали у різних місцях, головним чином у Катинському лісі (поблизу села Катинь Смоленської області), в тюрмі міста Калінін (Нині Твер), Харкові, Биківні.

Спільними зусиллями "Історичної правди" та Польського інститута у Києві був створений спеціальний проєкт-"Катинська справа".Проєкт присвячений українським сторінкам одного з найбільш відомих у світі злочинів сталінського режиму: історії розслідування цієї справи, долям жертв та місцям вшанування їх пам'яті. На території України, у Старобільську був розташований один з таборів, де з жовтня 1939 до квітня-травня 1940 року перебувало близька 4 000 польських бранців. З них було розстріляно у підвалах Харківського управління НКВД 3 820 осіб. Харків, Київ і Херсон були також місцями розстрілів колишніх ув'язнених з тюрем Західної України. 

У Харкові вони були поховані разом із розстріляними бранцями Старобільську у приміському Лісопарку, неподалік селища П'ятихатки, що приблизно у 12 км на Північ від центру міста. Тут знаходився таємний цвинтар НКВД, де від 1938 року чекісти ховали свої жертви.  

Розстріляних у Києві ховали у Биківні, приблизно у 15 км на Схід від центру столиці. Тут також від 1937 року існував "спецоб'єкт" НКВД, де також було поховано багато тисяч київських жертв Великого терору.

Херсон був іще одним місцем розстрілів польських бранців. Точне місце їх поховання досі залишається невідомим.

Багато років ці факти були приховані від громадськості.Минуло 50 років аж поки у 1990 році радянська влада вперше визнала причетність СРСР до Катинського злочину, пізніше це неодноразово підтверджувало керівництво Російської Федерації.16 квітня 2012 року Європейський суд з прав людини у Страсбурзі визнав Катинь військовим злочином, вчиненим Радянським Союзом.

Ще одні сумні роковини, які пов'язані з вшануванням жертв Катинського злочину.10-та річниця загибелі Президента Леха Качинського, його дружини пані Марії Качинської та десятків представників влади, війська, громадськості і духовенства Польщі під час катастрофи президентського літака під Смоленськом 10 квітня 2010 року.

Докладніше