субота, 26 листопада 2016 р.

До дня пам'яті жертв голодомору

В останню суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору. В 1932-1933 роках у Радянській Україні від штучного голоду, за різними оцінками, загинуло від 3,9 до 7 мільйонів людей. За більш аніж тисячолітню історію України (європейської житниці), голод, який забрав мільйони життів, відбувся на її теренах три рази. 1921 рік. 1932-33 роки. 1946-47 роки. До радянської влади, до правління червоного Кремля, тут  НІКОЛИ не було голодоморів.
У повісті «Все тече» (1955–1963), яку вперше надруковано у ФРН 1970 року, Василь Гроссман описав події в Україні у 1933 році, зокрема, голодомор, репресії, антигуманність комуністичної ідеологічної системи. Цитата з повісті «Все тече» (переклад з російської):«А наказ — убити голодом селян в Україні на Дону, на Кубані, убити з малими дітьми... Шукали зерно, неначе не хліб це, а бомби, кулемети. Землю штрикали багнетами, шомполами, всі погреби перекопали, всі підлоги повиламували, у городах шукали. Вдень і вночі підводи скрипіли, пил над усією землею висів, а елеваторів не було, зсипали на землю, а навколо вартові ходять. Зерно до зими від дощу намокло, горіти стало — забракло в радянської влади брезенту мужицький хліб прикрити.
А коли ще з сіл везли зерно, навколо пил піднявся, все в диму: і село, і поле, і місяць уночі. Один із глузду з'їхав: горимо, небо горить, земля горить! Кричить! Ні, небо не горіло, це життя горіло ... Пішов селами суцільний мор. Спершу діти, старі, потім середній вік...»
Ми ж мусимо пам'ятати кожного, кого заморили голодною смертю на українських чорноземах. Бо якщо забудемо про це, то перестанемо бути нацією, станемо погноєм для чужинців. Ось чому нашим гаслом має залишатися святе: "Якщо забуду тебе, Єрусалиме, хай всохне правиця моя..."


Немає коментарів:

Дописати коментар