ВАСИЛЬ КОРЧИНСЬКИЙ, «КРУТИ. МАМИНІ ЯБЛУКА».
 РОБОТА ПРЕДСТАВЛЕНА НА VIII ВСЕУКРАЇНСЬКІЙ
БІЄНАЛЕ МИСТЕЦТВА ІСТОРИЧНОГО ЖАНРУ
«УКРАЇНА ВІД ТРИПІЛЛЯ ДО СЬОГОДЕННЯ
В ОБРАЗАХ СУЧАСНИХ ХУДОЖНИКІВ»
/ ФОТОРЕПРОДУКЦІЯ МАРІЇ ПРОКОПЕНКО / «День»

ДО СТОРІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

Бій під Крутами

В середині січня 1918 р. петроградський Раднарком розгорнув повномасштабний військовий наступ проти Української Народної Республіки. Зайнявши Полтаву, на захід просувалися радянські загони під командуванням М. Муравйова, а з Гомеля наступав на Бахмач "революційний" відділ Р. Берзіна. Нечисленні війська Центральної Ради чинили слабкий опір агресорові.

28 січня обидві радянські колони з’єдналися на вузловій залізничній станції Бахмач. Українські частини без бою відступили до ст. Крути. Муравйов розпочав підготовку до наступу на Київ уздовж залізниці Бахмач – Ніжин – Дарниця. Крути — це невеличка залізнична станція на Чернігівщині (18 км на схід від Ніжина, 130 км на північний схід від Києва).В якості підкріплення на Крути були направлені Перша Українська юнацька (юнкерська) школа ім. Б. Хмельницького у складі чотирьох сотень (400-450 курсантів та 20 старшин (офіцерів). До них приєдналася перша сотня (116-130 осіб) добровольчого Студентського куреня січових стрільців. Значна частина студентів і гімназистів не мала достатньої військової підготовки, була погано озброєна і екіпірована. До курсантів, студентів і гімназистів приєдналося ще близько 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва з Ніжина.

За різними підрахунками, в Крутах перебувало від 420 до 520 юнаків і студентів, які мали на озброєнні до 16 кулеметів, бронепоїзд під командуванням сотника М. Ярцева і бойовий склад сотника С. Лощенка.

Близько шести годин тривав бій з більшовицькими військами загальною чисельністю близько 4800 чоловік.

Український кризовий медіа-центр та Інститут національної пам'яті склали інфографіку про легендарний подвиг 400 молодих українців у бою під Крутами 29 січня 1918 року.

"Бій під Крутами стримав більшовицький наступ на чотири дні. І це були вирішальні дні для української дипломатії, щоб домогтися від міжнародного співтовариства визнання України - завдяки цьому стало можливим укладення Брест-Литовського миру, що de-facto означало міжнародне визнання української незалежності. Це був бій за майбутнє, який показав, що Україна стала можливою саме завдяки армії", - нагадав голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович.

За його словами, співвідношення сил у легендарному бою становило 1 до 10 не на користь українців, а співвідношення втрат 1 до 3 на нашу користь.

Детальніше

ДО 100-РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

Перше проголошення незалежності України

Сто років тому, 22 січня 1918 року, Україна вперше у ХХ столітті було проголошена  самостійною державою.  Зроблено це було в четвертому універсалі УЦР: "Однині Українська Народня Республіка стає самостійною, ні від нікого   незалежною,  вільною,  суверенною  державою  українського народу". Верховний орган виконавчої влади держави, Генеральний Секретаріат, було перетворено на Раду Народних Міністрів УНР, яку очолив Всеволод Голубович. Як зазначають в Українському інституті національної пам'яті, постала держава протягом трьох наступних років не припиняла боротьбу за власне існування.

При цьому Україні вдалося затвердити державні кордони, мову, гроші, символіку (герб, гімн і прапор), а також побудувати національне боєздатне військо і домогтися визнання світової спільноти.

У той же час українська незалежність була проголошена в умовах російської більшовицької агресії.Четвертий універсал УЦР закликав усіх громадян УНР до боротьби з більшовиками й повідомив про прагнення якнайскоріше укласти мирний договір із центральними державами, щоб вивести Україну з Першої світової війни. У своєму зверненні до українського народу члени УЦР зазначили, що «зробили всі заходи, щоб не допустити цієї братовбивчої війни двох сусідніх народів, але петроградське правительство не пішло нам назустріч і веде далі криваву боротьбу з нашим народом і Республікою». 

Свою першу річницю незалежності, 22 січня 1919 року Українська Народна Республіка відзначила урочистим ухваленням Акта Злуки із Західноукраїнської Народної Республіки. Тож нині цього дня ми відзначаємо дві надзвичайної ваги історичні події: перше проголошення незалежності України та День Соборності.

Докладніше:
1.УІНП презентував сайт "Українська революція 1917-1921. Сто років боротьби"
2. О.Ісаюк. 22 січня 1918 року в історії України: краще було б Москві не рухати українців // стаття на Радіо  Свобода

СВЯТО РІЗДВЯНИХ ВАСИЛІВ

Напередодні і у свято Василя в Києві щорічно відбувається "Свято Різдвяних Василів". Заходи присвячуються пам’яті Василя Стуса, Василя Симоненка, Василя Чумака, Василя Еллана-Блакитного, які народилися в ці Різдвяні дні. Промовистою є цитата Василя Овсієнка: "Адже саме на Різдво Христове 1938 року прийшов у світ Василь Стус, 1901 року - Василь Чумак, 8 січня 1935 року - Василь Симоненко, 12 січня 1894 року - Василь Еллан-Блакитний. Це тільки поети...А скількома Василями багата Україна в інших галузях! Недарма в цей день можна й пожартувати: "Тільки й людей на селі, що Василі". Стус якось сказав був, що ледве чи не кожна четверта українська мати називала свого сина Василем, і в цьому проявлявся підсвідомий потяг українського народу до власної державности, адже у старогрецькій мові, звідки до нас прийшло це ім'я, воно звучало як Базилеос - "цар", "царський", "володар".

Свято було започатковане філософом, публіцистом, дисидентом Євгеном Сверстюком; за його життя в цей день відбувалося оголошення лауреатів премії Василя Стуса. Відтак, тепер Свято – це також вечір пам’яті і Євгена Сверстюка.

Цього року вечір 13 счіня був приурочений також до 45-річчя операції "Блок", проведеної КГБ УРСР 12–14 січня 1972 року. Під час операції були заарештовані дисиденти Василь Стус, Іван Світличний, Євген Сверстюк, Леонід Плющ, Данило Шумук, Микола Плахотнюк, Іван Коваленко, В’ячеслав Чорновіл, Михайло Осадчий, Іван Гель, Ірина Стасів-Калинець та багато інших. Вона ознаменувала початок масштабних репресій проти учасників правозахисного руху спочатку в Україні, а згодом – в усьому СРСР, які призвели до придушення руху шістдесятників.

Ще цьогорічне свято Різдвяних Василів приурочено до 80-річчя з дня народження Василя Стуса Докладніше: В.Овсієнко. Різдво Василя Стуса // стаття на ІП