Козак Окремого корпусу кордонної охорони,
1919 рік. Автор: Богдан Піргач

ДО 100-РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

СТВОРЕННЯ ПЕРШОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ

Сучасна українська прикордонна служба – це продовження традицій Окремого корпусу кордонної охорони (ОККО), створеного Українською Народною Республікою 100 років тому.

Про це нагадує Український інститут національної пам'яті.

20 березня 1918 року постановою Ради народних міністрів УНР розпочалося формування ОККО. Окремий корпус кордонної охорони був військовим з’єднанням УНР, особовий склад якого мав військові чини. На нього покладалися організація охорони кордонів ("шляхом виставлення спеціальних постів"), контроль за переміщенням осіб, затримання дезертирів і навіть функції карантинної служби.

Отаманом корпусу було призначено полковника Володимира Желіховського. 23 березня було затверджено статут. Корпус мав налічувати не більше 16 бригад кордонної охорони і підпорядковуватися міністерству фінансів. Згодом заплановано формування 9-и бригад кордонної охорони та однієї навчальної.

Уже із квітня-травня 1918-го бригади несли службу на українських кордонах. У подальшій боротьбі із зовнішніми агресорами Корпус кілька разів переформатовувався та відновлювався. Корпус проіснував до 1923-го і був розформований разом з іншими частинами Армії УНР.

"Українська весна" на Запоріжжі

20 березня 2018 року в ЕБЛ відбулися заходи, присвячені подіям звільнення Запоріжжя та Півдня України від більшовиків армією УНР. Навесні 1918 року  в Олександрівську перебував полк Українських січових стрільців, який у першій половині квітня, пройшовши Одесу, Херсон та Нікополь, прибув під Олександрівськ. Його очолював Вільгельм Франц фон Га́бсбург, знаний в Україні як Василь Вишиваний. 

Про найвідоміших борців за незалежність Запорізького краю: В.Вишиваного та П.Болбочана- розповіли ліцеїстам учні 10- А класу.

Василь Вишиваний (у центрі і в лівому кутку на фрагменті фото)
зі штабом куреня УСС в Олександрівську

ДО 100-РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

"Українська весна" на Запоріжжі (Боротьба за Олександрівськ)

Однією з ключових подій Української революції на території Запорізького краю є боротьба за місто Олександрівськ [сучасне м. Запоріжжя] під час наступу українських військ на Крим весною 1918 р. та перебування на Запорожжі січових стрільців та бійців із Кримської групи Армії УНР. 

У лютому 1918 р., після укладення Берестейського миру між УНР та Центральними державами на Наддніпрянщину вирушили австрійські та німецькі війська для допомоги армії УНР у боротьбі з більшовиками. У складі австрійської армії перебував полк Українських січових стрільців, який у першій половині квітня, пройшовши Одесу, Херсон та Нікополь, прибув під Олександрівськ.

Окремий Запорізький загін брав участь у наступі на Київ разом із Січовими Стрільцями та Гайдамацьким кошем Слобідської України, керованим Симоном Петлюрою.За короткий час існування Запорізький корпус став однією з найбоєздатніших українських військових частин. Його найкращим підрозділом був 2-й Запорізький піший полк на чолі з полковником Петром Болбочаном. До Олександрівська одночасно із групою ("Запорожцями") П. Болбочана увійшли українські січові стрільці під загальною командою Вільгельма фон Габсбурга (серед українців більш знаного під ім’ям "Василя Вишиваного").

Докладніше:
1. Ю.Щур. Українська весна 1918 року на Запоріжжі: боротьба за Олександрівськ // стаття на УП
2. Ю.Щур. Як Вільні козаки на Запоріжжі "Українську весну" боронили // ст. на depo запоріжжя
3. Ю.Щур. Боротьба за незалежність: Як запорізька молодь готувала повстання проти більшовиків //ст. на depo запоріжжя
4. Василь Вишиваний: Монарх із роду Габсбургів, який називав себе українцем// відео від 24 каналу

Календар на лютий 1918-го ще за старим стилем

ДО 100-РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

РЕФОРМА ОБЛІКУ ЧАСУ

12(25) лютого 1918 року в містечку Коростень на Житомирщині Мала Рада Центральної Ради прийняла рішення про введення в Україні григоріанського календаря.

Нововведення почало діяти з 1 березня, за старим стилем це було 16 лютого. Зі старого календаря таким чином випали 2 останні тижня лютого 1918 року.

Більшість істориків вважає, що на такий крок український уряд пішов задля переходу країни на європейські принципи, адже саме на той момент Центральна Рада гостро потребувала союзників у боротьбі з більшовиками.  Мала Рада, яка на той час перебувала у Коростені, затвердила "Закон про заведення на Україні числення часу по новому стилю і перевод годинників на середньоєвропейський час", у якому зазначалося: "1. Завести в Українській Народній Республіці нове (григоріанське) числення часу з 16 лютого 1918 р. 16 число лютого рахувати першим числом місяця березоля (марта). 2. Одночасно з цим в Українській Народній Республіці вводиться середньоєвропейський час: 12 год. для Петроградського меридіану з 1 березоля нового стилю рахувати за 10 год. 52 хв. ранку і згідно з цим в усій Українській Народній Республіці перевести стрілки годинників. 3. Всякого роду обов'язання, котрі застає сей закон, продовжуються з 1 березоля на 13 день. 4. Всі питання, зв'язані з переведенням в життя цього закону, мають вирішуватися кожним міністерством по приналежностіx " 

Докладніше:

В. СКАЛЬСЬКИЙ. ОДИН КАЛЕНДАР З ЄВРОПОЮ. ЧОМУ У ЛЮТОМУ 1918-ГО БУЛО ВСЬОГО 15 ДНІВ//стаття у ДС

Георгій Нарбут та його дітище- гривня

ДО 100-РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ  РЕВОЛЮЦІЇ

НОВІ ГРОШІ МОЛОДОЇ ДЕРЖАВИ

1 березня 1918 р. в УНР  було прийнято закон “Про грошову одиницю, карбування (биття) монети та друк державних кредитових білетів”. Цей закон запроваджував гривню як грошову одиницю Української Народної Республіки. Як зазначає УІНП, "вона поділялася ... на 100 шагів і дорівнювала половині карбованця. Було надруковано знаки номіналом у 2, 10, 100, 500 і 1000, пізніше – 2000 гривень. Цікаво, що в обіг вони надійшли вже в часи Української Держави. Усі паперові платіжні засоби того періоду виготовляли в державній друкарні Берліна."

Формування системи українських грошових знаків завершилося 18 квітня 1918 року із ухваленням Центральною Радою закону “Про надання міністрові фінансів права випуску розмінних марок”. Водночас розпочалася історія перших українських марок. Центральна Рада задумувала їх як поштові мініатюри. Але через нестачу дрібної розмінної монети в липні 1918 року марки стали вживати одночасно і як гроші. Папір для них використовували грубий, щоб не зношувався надто швидко."Не дивлячись на всі несприятливі умови, українські гроші цілком добре виконали призначене їм завдання. Протягом 1918 і 1919 років, а почасти і в 1920 році, на ці гроші удержувався весь державний апарат, пошта й залізниця, які не давали прибутку, та армія. 1918 року тими грішми платилося за продукти сільського господарства, що їх держава постачала Німеччині й Австрії; на ці гроші Українська Центральна Рада придбала мільярдові суми в німецькому та австрійському банках, а це дало нам можливість протягом трьох років удержувати дипломатичні місії майже в усіх європейських державах і в Злучених Державах Америки, навіть після втрати території”, – писав Борис Мартос (у роки Української революції представник УЦР, генеральний секретар земельних справ, міністр фінансів, голова Ради Міністрів) у книзі “Українська валюта 1917–1920 років”. У книзі викладено історію створення власних грошей: “Це був дуже сміливий крок, як з політичного, так і економічного погляду, оскільки не було відомо, як широкі кола населення зустрінуть нові українські гроші. Якщо б випуск їх не мав успіху, то це загрожувало б провалом всіє нашої державности”.

Докладніше:

1.100 РОКІВ ВІД ДНЯ УХВАЛЕННЯ ЗАКОНУ УНР ПРО ГРИВНЮ// стаття на УІНП

2. УКРАИНСКОЙ ГРИВНЕ 100 ЛЕТ: ЧТО НУЖНО ЗНАТЬ О НАЦИОНАЛЬНОЙ ВАЛЮТЕ// стаття на Прямий

3. Андрій Павлишин. Сто років гривні: маловідомі факти про національну валюту// стаття на ZIK 
4. Д.Шурхало. Грушевський хотів, щоб гербом став плуг, але погодився на тризуб – історик Кучерук // інтерв'ю на Радіо Свобода 
5. Юрій Євтушенко. Гроші революції. Хто, коли і як надрукував перші гроші республіки // стаття на УП