 |
| Будівля купецького зібрання(Національної філармонії) |
До 100-річчя Української революції: Всеукраїнський національний конгрес (квітень 1917 року)
Із метою легітимізувати діяльність Центральної Ради, за ініціативою її керівництва був скликаний представницький з’їзд представників українських організацій – Всеукраїнський національний конгрес. В його роботі взяли участь близько 900 делегатів із правом голосу, а також близько 600 делегатів із дорадчим голосом та гостей. До Києва приїхали представники не лише з усіх українських губерній, але й від українських організацій з Кубані, Бессарабії, Криму, Петрограда, Москви. Фактично, заявку на участь у конгресі з правом дорадчого голосу міг самотужки подати кожен «організований українець» за власною ініціативою.
Зібрання відбулося 6 (19) – 8 (21) квітня 1917 року в будівлі купецького зібрання – тепер це Національна філармонія.
Конгрес зажадав створення української національно-територіальної автономії, затвердив склад Центральної Ради, делегувавши туди 115 депутатів, а також обрав її керівництво – голову і двох заступників. Як потім згадував голова Центральної Ради Михайло Грушевський, метою проведення Конгресу було показати Тимчасовому уряду і всьому російському громадянству серйозність українських домагань.
Конгрес засвідчив прагнення лідерів Центральної Ради забезпечити легітимність керівного органу українського руху, став першим реальним кроком до створення української держави. Він відіграв важливу роль у справі піднесення авторитету Центральної Ради, перетворення її у верховний орган, центр українського політичного життя та національного визвольного руху, що виходив на якісно нові рубежі. За висловом Володимира Винниченка, після Конгресу Українська Центральна Рада стала «дійсно представницьким, законним (за законами революційного часу) органом усієї української демократії»
Докладніше:
Немає коментарів:
Дописати коментар