ДО 100- РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 

ЗАТВЕРДЖЕННЯ ТРИЗУБА ДЕРЖАВНИМ ГЕРБОМ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ

Як наголошує УІНП, з проголошенням Української Народної Республіки в листопаді 1917 року питання державного герба набуло особливої актуальності. Центральна Рада створила спеціальну підготовчу комісію, що об’єднала істориків, юристів, гербознавців і художників. Її очолив Михайло Грушевський. Комісія розглянула кілька проектів, але обрала Тризуб. 

Після проголошення 22 січня 1918 року самостійності України, гостро постало питання про офіційне затвердження державної символіки. Через війну з більшовиками оголошувати конкурс або проводити широке обговорення ескізів не могли.  Під натиском ворога Центральна Рада вимушена була покинути Київ і перебралася до Житомира, звідти– до Сарн і нарешті – до Коростен

У Коростені 25 (12 ст. ст.) лютого 1918 р. спершу на засіданні Ради Народних Міністрів ухвалено: «Внести в Раду закон про установлення для Української держави прийнятого морським флотом герба Володимира Великого (без Хреста)». Того ж дня на засiданнi Малої Ради затверджено: «Гербом Української Народної Республiки приймається знак Київської Держави часiв Володимира Святого».

Тризуб фігурував на монетах Володимира Святославовича — «златниках» і «срібляниках». Первісне значення символу Тризуба невідоме. Існують різні версії про його зміст. Однак при виборі герба УНР це не мало значення. Цей знак уособлював спадкоємність УНР по державності Київської Русі та ідею соборності всіх українських земель, об’єднаних у єдиній державі. Саме тому й було обрано династичний знак Рюриковичів у формі, в якій він вживався Володимиром Великим. А Київська Русь під час його князювання досягла найбільшого розквіту й об’єднання земель у єдиній державі з центром у Києві. На цій підставі використання такого символу Україною є абсолютно логічним і правомірним як з історичних, так і геральдичних та правових норм.

Докладно про символіку УНР:
1.Лікбез про державну символіку.
2. Марічка Набока. Перевернути прапор. Український стяг: історія та версії // стаття на Радіо свобода
3. Сергій Шуміло. Владимиров тризуб с крестом: забытый сакральный символ Украины // стаття у "Дні"
4. ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ «100 років затвердження тризуба державним гербом
Української Народної Республіки і запровадження гривні»

"Переможець". Білогвардійський плакат
 проти червоного терору. Дон, весна 1919 р.

  До сторіччя міфічного ювілею- дня створення радянської армії

Коли в дні, що минули, дехто в Україні продовжує відзначати "лише свято всіх чоловіків", хочеться нагадати, що ... По- перше, і зовсім не свято. По- друге, ніяк не захисників, а справжніх окупантів для багатьох народів колишньої імперії. Для українців, які відчайдушно боронилися з грудня 1917 року, а в лютому 1918- вже на Правобережжі. Для киримли і мешканців Криму інших національностей 23 лютого 1918 року - взагалі одна з найтрагічніших дат у новітній історії. Адже саме цього дня в розпал червоного терору загинув Номан Челебіджіхан. Дивом вцілілий очевидець Володимир Лідзарь так описавподії того дня:"Їм зв'язали руки іззаду... Їх повели... Ніхто з приречених не просив пощади... Дорогою до місця вбивства, у Карантинній балці, як передавав потім робочий Рогулін, їх катували: хворого старого Карказа били прикладами і кулаками, і в буквальному сенсі слова волочили, позаяк він хворів ногами і не міг йти, адмірала Львова смикали за бороду, Синицю кололи багнетами, і глумилися над усіма... Перед розстрілом зняли з них верхній одяг і вже розстріляних, мертвих били по головах камінням і прикладами".

А в цей день вже 1944 року розпочалася депортація чеченців та інгушів.

А ви говорите "лише свято чоловіків"...

Про подію, яка відбулася також 23 лютого 1944 року, до якої причетний українець американського походження, і якою можна пишатися дивіться докладніше тут

Підписанти Брестського мирного договору (зліва направо):
 генерал Брінкманн, Микола Любинський, Микола Левитський,
Олександр Севрюк, Макс Гоффманн,
Сергій Остапенко. Берестя, 27 січня (9 лютого) 1918 року

ДО 100-РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

БЕРЕСТЕЙСЬКИЙ (БРЕСТ- ЛИТОВСЬКИЙ) МИРНИЙ ДОГОВІР

Сто років тому – 9 лютого 1918 року – Українська Народна Республіка уклала мирну угоду з блоком Центральних держав (Німеччина, Австро-Угорщина, Османська імперія і Болгарія). Це була перша мирна угода в перебігу Першої світової війни, якої УНР не починала, але з якої першою вийшла. Переговори відбувалися в умовах різкої конфронтації між делегаціями УНР та більшовицького Раднаркому.

Центральні держави визнали суверенітет УНР та зобов’язалися надати збройну допомогу для боротьби проти більшовиків. Натомість УНР взяла на себе зобов’язання постачати до Німеччини та Австро-Угорщини великі обсяги продовольства. Через це в Берліні та Відні угоду назвали «хлібним миром».

Невдовзі більшовицька Росія також уклала мирний договір і, серед іншого, визнала суверенітет УНР. Натомість противники Німеччини у Першій світовій – держави Антанти та їхні союзники – негативно оцінили укладення цієї угоди, а відтак не визнали незалежність України.

Докладніше: 1.Дмитро Шурхало.Німці радо зустріли делегацію УНР, бо хотіли розвалити Росію – історик про Брестський мир // стаття на Радіо Свобода
2. М.Майоров. До 100-річчя Брест-Литовського миру// Лікбез. Історичний фронт
3. А.Слипченко. Брестский "мир": без победителей и побежденных // стаття у Дзеркалі тижня
4. М.Ковальчук. Світло й тіні Брестського миру// стаття на ІП

Симон Петлюра (в центрі) серед козаків Гайдамацького коша
Слобідської України. Київ, березень 1918 р.

ДО 100-РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

СТВОРЕННЯ РЕГУЛЯРНОЇ АРМІЇ УНР

У сучасному суспільстві вже склалася традиція виключно негативно оцінювати роль Центральної Ради в національному військовому будівництві 1917—1918 рр. Український революційний парламент прийнято зображувати зібранням далеких від реальності політиків, які замість організувати оборону країни від більшовицького вторгнення зруйнували національну армію.

Рішення Центральної Ради про демобілізацію армії в січні 1918 р. прийнято змальовувати як прояв цілковитої некомпетентності керманичів УНР або й державну зраду.

Однак, з початком збройного протистояння з російськими більшовицькими загонами у середині грудня 1917-го політика уряду УНР почала змінюватися. Як свідчать документи, уже в середині грудня 1917 р. генеральний секрктар з військових справ С. Петлюра почав готуватися до відсічі більшовицькій агресії. 4 грудня було видано розпорядження про створення Українського генерального військового штабу для центрального управління всіма військами, що підпорядковувалися українському уряду. Почав функціонувати генштаб, 20 грудня було затверджено його склад. С. Петлюра  ініціював формування цілої низки нових військових частин та з’єднань.

Саме сто років тому у селі Гнатівка на Київщині були закладені початки українського війська-був сформований Окремий Запорізький загін.

Докладніше:

1.ЮРІЙ ЄВТУШЕНКО. ОКРЕМИЙ ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАГІН. ЯК В УКРАЇНІ З'ЯВИЛАСЬ СВОЯ РЕГУЛЯРНА АРМІЯ // спільний проект "Наша революція" Деловая столица та Likбез. Історичний Фронт

2.Михайло Ковальчук. Війна з Раднаркомом. Чи дійсно Центральна Рада провалила оборону України? // стаття на УП

3. А.Мацьків. До 100-річчя створення регулярної Армії УНР // стаття на Likбез. Історичний Фронт
4. А.Харук. КРИЛА РЕВОЛЮЦІЇ. ЯК В УНР СТВОРИЛИ ВЛАСНІ ПОВІТРЯНІ СИЛИ // стаття у проекті НАША РЕВОЛЮЦІЯ від ДС