Коли в дні, що минули, дехто в Україні продовжує відзначати "лише свято всіх чоловіків", хочеться нагадати, що ... По- перше, і зовсім не свято. По- друге, ніяк не захисників, а справжніх окупантів для багатьох народів колишньої імперії. Для українців, які відчайдушно боронилися з грудня 1917 року, а в лютому 1918- вже на Правобережжі. Для киримли і мешканців Криму інших національностей 23 лютого 1918 року - взагалі одна з найтрагічніших дат у новітній історії. Адже саме цього дня в розпал червоного терору загинув Номан Челебіджіхан. Дивом вцілілий очевидець Володимир Лідзарь так описавподії того дня:"Їм зв'язали руки іззаду... Їх повели... Ніхто з приречених не просив пощади... Дорогою до місця вбивства, у Карантинній балці, як передавав потім робочий Рогулін, їх катували: хворого старого Карказа били прикладами і кулаками, і в буквальному сенсі слова волочили, позаяк він хворів ногами і не міг йти, адмірала Львова смикали за бороду, Синицю кололи багнетами, і глумилися над усіма... Перед розстрілом зняли з них верхній одяг і вже розстріляних, мертвих били по головах камінням і прикладами".
Про подію, яка відбулася також 23 лютого 1944 року, до якої причетний українець американського походження, і якою можна пишатися дивіться докладніше тут
Немає коментарів:
Дописати коментар