В.Чучупак

До сторіччя Української революції

І повіяв огонь новий... До річниці народження В.Чучупаки

Готуй нових борців, Холодний Яре!

ВасильЧучупака

27 лютого виповнюється 125 років із дня народження одного зі славетних українських повстанців проти радянської влади у 1920-х роках Василя Чучупака

Девіз холодноярців

5 квітня 1919 р. у Мотронинському монастирі на Черкащині було проголошено Холодноярську Республіку.  Взагалі Холодний Яр - це лісний масив, який неоднарозово ставав центром визвольного руху для українців. У XVIII ст. він став одним з осередків гайдмаччини. Тут почалося найбільше повстання проти польської шляхти — Коліївщина під проводом Максима Залізняка та Івана Гонти, якому Тарас Шевченко присвятив свою поему «Гайдамаки» та вірш «Холодний Яр». Під час українських визвольних змагань початку XX ст. це місце стало осередком українського повстанського руху проти загарбників (німецьких окупантів, російських "білих" і "червоних" інтервентів), який очолювали брати Чучупаки. Згодом утворилась Холодноярська Республіка, територія якої охоплювала понад 25 навколишніх сіл та мала близько 15-тисячну селянську повстанську армію, бійці якої називали себе козаками, а своїх командирів — отаманами (на згадку про минувшину). З чотирьох братів родини Чучупаків троє були обрані отаманами: Орест, Василь та Олекса.

Пропоную вашій увазі  уривок із звернення "Брати селяни і козаки" від 4 червня 1919 року, який було прийнято від імені "інформаційного Бюро Штабу Загону Холодного Яру": "Хай же справдяться слова нашого незабутнього борця за волю, мученика і пророка Тараса Григоровича Шевченка, який сказав, "що ще дихне огнем пикучим всім ворогам Холодний Яр". Отже, хто любить спокій, хто любить волю, хто любить свій рідний край, хай зараз же іде козаком до Холодного Яру, хай буде дійсно козаком. Хто має зброю, забирай її з собою, хто ж такої не має, але почуває себе здатним до козацтва, хай іде до нас. Гуртом скоріше здобудемо зброю. Знайте, брати, що Холодний Яр дійсно буде нашим оплотом і він одіб'ється од усіх ворогів... ". 

Прапор повстанців Холодного Яру

Холодноярська Республіка проіснувала до 1922 року, коли більшовики обманом заманили холодноярських отаманів в засідку. Проте, навіть у полоні, в стінах Київської в'язниці, ватажки повстанців перебили охорону, захопили зброю і спробували звільнитись. Під час нерівного бою, всі вони загинули смертю героїв.

Слова, які запрпоновані в якості епіграфа: "Готуй нових борців, Холодний Яре!"- це  останні слова Василя Чучупака, який загинув у бою з більшовиками на хуторі Кресельці, неподалік від Мотронинського монастиря.

Докладніше

Улас Самчук

115 років від дня народження письменника Уласа Самчука

 Місяць лютий виявився досить плідним: ювілеїв видатних українців і справді багато. Свій внесок в популяризацію їхньої діяльності продовжує робити художник Юрко Журавель, чий малюнок із серії проєкту "Знай наших" представлено у цьому дописі. 

20 лютого 1905року у селі Дермань на Рівненщині в заможній селянській родині Олексія Антоновича й Настасії Улянівни Самчуків народився один з найвизначніших українських письменників XX століття Улас Самчук. Зарубіжні дослідники називали його «українським Гомером», вказуючи, що він відкрив світові досі невідому Україну. Улас Самчук є автором шістнадцяти романів, серед яких трилогія «Волинь», «Гори говорять», «Марія», збірки оповідань «Месники», «Віднайдений рай», низки повістей, оповідань і статей. Він одним з перших розповів світові про трагедію Голодомору 1932-1933 років. У 30-х роках йшли розмови про висунення Уласа Самчука на Нобелівську премію за «Волинь», але, на жаль, до кінця справа не була доведена.

Особливої актуальності набула постать У.Самчука після цьогорічного новорічного привітання президента Володимира Зеленського. Бо як зазначає П.Кралюк в своєму дописі "Містичний Улас Самчук" на Радіо Свобода "...раптом у ньому знайшли калькування (правда, калькування навиворіт) фрагментів.... Самчукової статті «Нарід чи чернь?» 

Наведу лише декілька цитат: «Денаціоналізація – це те саме, що коли б хтось порядну, з моральними основами жінку силою зводив до ролі повії. Денаціоналізована людина не може бути сильною, не може мати міцного морального хребта, не може бути повним характером».

або «Величезна частина нашого, особливо міського, населення з національного погляду уявляє собою не що інше, як юрбу, що не належить ні до якого народу, що не має нічого святого, що не говорить ні однією мовою. Це не є нарід. Це – чернь, це безлика, без’язика юрба…»

Докладніше

До 125-річчя Василя Вишиваного

Василь Вишиваний 

До 100-річчя Української революції

До 125-річчя Василя Вишиваного

«Минають дні розкішного кохання,

Минають дні журби,

Минають дні великого страждання,

Важкої боротьби...»

Василь Вишиваний, ерцґерцог Вільгельм Франц фон Габсбурґ-Лотрінген (Збірка поезій, Відень, 1921 рік)

10 лютого минуло 125 років з дня народження політичного діяча, полковника легіону Українських січових стрільців та армії УНР, діяча ЗУНР Василя Вишиваного. Так себе називав австрійський ерцгерцог Вільгельм фон Габсбург (Wilhelm Franz von Habsburg-Lothringen). Проникливий допис залишила з цього приводу  Gala Kavun "Історія Габсбурга, що вибрав бути українцем". 

Австрійський ерцгерцог Вільгельм фон Габсбург вивчив українську мову, взяв українське ім’я Василь Вишиваний, писав вірші українською мовою і робив військову кар’єру в українському війську. Хоча, як його брати, міг обрати іншу кар’єру у міжвоєнній Польщі. Свою поетичну збірку «Минають дні...» з 23 віршів присвятив українським січовикам: «Борцям, що впали за волю України».  Побував і внаших краях. Сталося це тоді, коли Центральна Рада отримує військову підтримку Центральних держав у боротьбі з більшовиками, Вишиваний очолює курінь Українських січових стрільців, весною 1918-го вибиває більшовиків з Херсона, Нікополя, Запоріжжя, Дніпра, Кропивницького. І залишає ось ці спогади:

"Я людина без батьківщини, без дому, покинутий і, як Габсбург, можливо зненавиджений. Я не маю і не мав би нічого більше для себе чекати, якби мене не стримувало моє “останнє”, моє “все” - віра у вільний Український Нарід. Цією вірою я живу, і се для мене моє “Все” і моє “Останнє”."

Василь Вишиваний загинув у в’язниці НКВД, ставши жертвою сталінських репресій. Протягом десятиліть його ім’я свідомо замовчувалося або паплюжилося .

"Сріблом сяє сніг в Карпатах,

А під захід червоніє…

У долині хліб на нивах

Перед жнивом золотіє.

Жар на заході сумéрку

Гомін праці в день несеться:

Мовчки нічка вже надходить

Пісня пташки ще не рветься.

В яснім світлі місяченька

Черемóш внизу сріблиться,

Піп-Іван високий, білий

На сторожі там держиться…"

Наприкінці знову від Gala Kavun: " Чи може таке бути? В імператорській родині, десь біля моря, в оточенні античних пам’яток, що лишились з часів Римської імперії народжуєшся ти. Але ти - українець.

Чи буває так, що ти можеш називатися хоч двічі Габсбургом і тричі - Лотаринзьким. Але ти - Вишиваний."

Докладніше

До 175-літнього ювілею Івана Пулюя

Малюнок художника Юрія Журавля

До 175-літнього ювілею Івана Пулюя

   2 лютого виповнилося 175 років  з дня народження Івана Пулюя – без перебільшення, видатного вченого, напрацювання якого були знаними й оцінені в Європі. Водночас це була людина, що прислужилася українській культурі.

     Іван Пулюй – один із небагатьох в історії природничої науки українців, які доклалися до розширення людських знань про навколишній світ, з одного боку – на рівні фундаментальної науки, з іншого – плоди їхньої праці, попри фундаментальність, супроводжують повсякдення людини і то досить часто. У випадку Івана Пулюя таким «розширенням» є рентгенівські промені.

     Під час роботи в Празі на кафедрі фізики Німецької вищої технічної школи вчений провів фундаментальні дослідження щодо природи та властивостей Х-променів, які з часом почали іменуватися рентгенівськими. Перша стаття дослідника про походження цих променів та їхню фотографічну дію була подана 13 лютого 1896 року в «Доповідях Віденської академії наук». А незадовго перед цим, у січні цього ж року, Пулюй зробив і опублікував кілька якісних фотографій, зроблених з допомогою Х-променів.

Перша у світі рентгенограма цілого
організмулюдини (дитини), зроблена
Іваном Пулюєм. Лютий 1896 року.

     Щоправда, не Пулюю приписують це відкриття, а німецькому вченому Вільгельму Кондраду Рентгену, який незадовго перед цим, 28 грудня 1895 року, опублікував повідомлення «Про новий тип променів», де, власне, і йшлося про Х-випромінювання. Однак за чотирнадцять років перед тим уже існувала «лампа Пулюя», що випромінювала такі промені. Рентген цілком міг скористатися цим винаходом, а також іншими напрацюваннями Пулюя. Загалом можемо констатувати, що Рентген і Пулюй майже одночасно відкрили існування Х-випромінювання.

    Разом із Пантелеймоном Кулішем та Іваном Нечуєм-Левицьким брав участь у першому повному перекладі Біблії на українську мову, який був опублікований Британським біблійним товариством у 1903 році. Це була значна подія в історії української культури.

   Пулюй активно займався громадською діяльністю. Він підтримував ідею відкриття українського університету у Львові. Був членом Наукового товариства Шевченка. Організовував стипендії для українських студентів у Австро-Угорщині. Публікував статті в підтримку української мови.

   Не випадково життєвим кредом Пулюя стали такі слова: «Нема більшого гонору для інтелігентного чоловіка, як берегти свою і національну честь та без нагороди вірно працювати для добра свого народу, щоб забезпечити йому кращу долю».

Докладніше