До дня пам'яті та примирення та дня перемоги над нацизмом

Война это кровь, смерть, оторванные руки, ноги, головы. Война - это искалеченные судьбы. Война это сожженные города. До тех пор, пока в вашей голове война будет чем-то красивым и героическим, вы к войне не готовы...

зі статті І.Сотника, бійця Нацгвардії,

який загинув під Широкино в АТО в 2015р.

Будь- яка війна приносить горе, що вже говорити про найжахливішу, найкривавішу, наймасштабнішу в історії людства. Для українців ця війна набула особливого трагізму: вони опинилися "між молотом і ковадлом"- безжальними тоталітарними СРСР та Третім Рейхом. Недарма американський історик Т.Снайдер назвав ці землі «bloodlands», або криваві. В сучасній Україні та давня війна екстраполюється на нинішню і багато в чому з нею тісно пов'язана. Тому, на жаль, не уникнути політичних та популістичних пафосних маніпуляцій. Навмисне вичекавши паузу, для всіх бажаючих не просто раз на рік пригадати "велику перемогу", а розібратися, поглянути ширше, під іншим кутом, з гуманістичної точки зору, не пафосно-пропагандистськи, навожу корисні посилання та точки зору, що мене особисто вразили:

Ю.Гудыменко. Сорок девять звезд и два украинца //ст. на "Пётр и Мазепа"
Ігар Тышкевіч. Ряженные за наш счёт, или Сколько осталось ветеранов //ст. на site/ua
Леонид Швец.Фабрика убийств. Как День Победы превратили в культ войны //ст. на site/ua
П.Казарин. День Победы на аппарате искусственного дыхания// ст. на НВ

Д. Кулеба. "Нашим жертвам войны"// ст. на НВ