ВАРШАВСЬКА УГОДА

Кадр з хроніки із Симоном Петлюрою та Юзефом Пілсудським, 1920-й

ДО 100-РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ  

ВАРШАВСЬКА УГОДА

«Ми – Польща і Україна – повинні досягти цього порозуміння, щоб перед Москвою устояти. Посилання на історію польсько-українських непорозумінь в минулому для сучасного реального політика не є аргумент».

Симон Петлюра.

Польський генерал Антоній Листовський (зліва) і
Симон Петлюра (другий зліва) після укладення альянсу. 

21 квітня 1920 року був підписаний українсько-польський союз проти більшовиків.Дві держави розпочали боротьбу проти спільного ворога – радянської Росії та її сателітів. Військова співпраця УНР і Польщі по факту почалася ще до підписання Варшавського договору. У вересні 1919 року сторони домовилися обмінятися полоненими. Серед інших, поляки погодилися відпустити з полону Сіру дивізію в повному складі та навіть надали їй базу для переозброєння. На той час Польща виявилася єдиною зарубіжною країною, котра надала Україні реальної підтримки. Хоча ціна такої допомоги для УНР була дуже високою.

Докладніше

Батько кооперації

Родина Нагірних

Батько кооперації, або архітектор, який хотів побудувати Швейцарію у Галичині

«Чи діжду я того, коли й наша країна позбудеться непрошених опікунів і так устроїться, як ця маленька Швейцарія?»

В.Нагірний

Січневими днями минуло 172 роки від дня народження  Василя Нагірного,  українського галицького архітектоар та громадського діяча кінця XIX — початку XX століть, засновника товариств-кооперативів «Славія», «Народна торгівля», «Сокіл», «Зоря», «Дністер», «Народна Гостиниця», «Товариство для розвою руської штуки». Круглий сирота, котрий всього добився сам: лише його архітектурна спадщина  налічує кілька сотень об'єктів, серед яких церкви, каплиці, парохіальні будинки, громадські та приватні будівлі. А засновані ним два десятки організацій реально покращували життя українців до рівня найпрогресивніших країн того часу.

Церква в с. Дубровиця

Церква у Яворові

ЦЕРКВИ, СПРЕКТОВАНІ В.НАГІРНИМ

 Церква св. Воскресіння Господнього у м. Жидачеві

Докладніше

БІЙ ЗА ВОЗНЕСЕНСЬК

Картина художника-баталіста Леоніда Перфецького

ДО 100-РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮІЇ

БІЙ ЗА ВОЗНЕСЕНСЬК

16 квітня 1920 року відбувся бій за Вознесенськ, що увійшов в історію як "бій під аплодисменти". Він мав визначальну роль для армії УНР у Першому Зимовому поході.

Тоді військо Української Народної Республіки здобуло перемогу над большевиками. Малоозброєні воїни армії УНР змогли протистояти чисельні-шому противнику та захопити воєнну базу. Ця перемога дозволила українському війську поповнити боєприпаси та повернути віру у власні силиСаме після цього успішного бою 19 квітня 1920 року Михайло Омелянович-Павленко та начальник штабу війська Андрій Долуд з нагоди цієї перемоги видали наказ, у якому було ухвалено: "Всім частям армії на похвалу, а то подяку за службу Україні відповідати: "Слава Україні!"

Докладніше

Серж Лифар

Серж Лифар в ролі Ікара

«Добрий геній балету»

115 років тому у Києві народивс майбутній «бог танцю», «добрий геній балету»… Як тільки не величатимуть цього майстра сцени! Серж Лифар- один із найвидатніших танцівників та хореографів XX століття, засновник Академії танцю при "Гранд Опера" в Парижі, ректор Інституту хореографії та Університету танцю Парижа, почесний президент Всесвітньої ради танцю ЮНЕСКО. Серж Лифар мав найвищі нагороди: «Оскара», «Золотий черевичок», але не мав громадянства. «Навіть прекрасний блискучий Париж не зміг примусити мене, киянина, забути мій широкий, величавий Дніпро», — говорив він. Коли, вручаючи орден Почесного легіону, Шарль де Голль запропонував йому стати громадянином Франції, Лифар відповів: «Я — українець і цим пишаюся». Він так і лишився «персоною без громадянства» — не міг зректися свого коріння, предків, землі, де він народився.

Малюнок Ю.Журавля із серії "Знай наших"

Докладніше

ДО 80-Х РОКОВИН КАТИНСЬКОГО ЗЛОЧИНУ

Сцена фільму "Катинь" відтворена за реляцією Станіслава
Свянєвіча, останнього свідка Катині 

ДО 80-Х РОКОВИН КАТИНСЬКОГО ЗЛОЧИНУ

Цього року виповнюється 80 років одному із жахливих воєнних злочинів комуністич-ного режиму – масової страти військовополнених офіцерів польської армії, що відомий нам як Катинський злочин. Це масове вбивство польських громадян, здійснене загонами НКВС впродовж квітня-травня 1940 року за наказом Йосифа Сталіна. Тоді було розстріляно понад 21 тисячу польських військовополонених та польської інтелігенції, яких було взято у полон після вторгнення Червоної армії до Польщі 17 вересня 1939 року. В'язнів тримали і вбивали у різних місцях, головним чином у Катинському лісі (поблизу села Катинь Смоленської області), в тюрмі міста Калінін (Нині Твер), Харкові, Биківні.

Спільними зусиллями "Історичної правди" та Польського інститута у Києві був створений спеціальний проєкт-"Катинська справа".Проєкт присвячений українським сторінкам одного з найбільш відомих у світі злочинів сталінського режиму: історії розслідування цієї справи, долям жертв та місцям вшанування їх пам'яті. На території України, у Старобільську був розташований один з таборів, де з жовтня 1939 до квітня-травня 1940 року перебувало близька 4 000 польських бранців. З них було розстріляно у підвалах Харківського управління НКВД 3 820 осіб. Харків, Київ і Херсон були також місцями розстрілів колишніх ув'язнених з тюрем Західної України. 

У Харкові вони були поховані разом із розстріляними бранцями Старобільську у приміському Лісопарку, неподалік селища П'ятихатки, що приблизно у 12 км на Північ від центру міста. Тут знаходився таємний цвинтар НКВД, де від 1938 року чекісти ховали свої жертви.  

Розстріляних у Києві ховали у Биківні, приблизно у 15 км на Схід від центру столиці. Тут також від 1937 року існував "спецоб'єкт" НКВД, де також було поховано багато тисяч київських жертв Великого терору.

Херсон був іще одним місцем розстрілів польських бранців. Точне місце їх поховання досі залишається невідомим.

Багато років ці факти були приховані від громадськості.Минуло 50 років аж поки у 1990 році радянська влада вперше визнала причетність СРСР до Катинського злочину, пізніше це неодноразово підтверджувало керівництво Російської Федерації.16 квітня 2012 року Європейський суд з прав людини у Страсбурзі визнав Катинь військовим злочином, вчиненим Радянським Союзом.

Ще одні сумні роковини, які пов'язані з вшануванням жертв Катинського злочину.10-та річниця загибелі Президента Леха Качинського, його дружини пані Марії Качинської та десятків представників влади, війська, громадськості і духовенства Польщі під час катастрофи президентського літака під Смоленськом 10 квітня 2010 року.

Докладніше

МИКОЛА МІХНОВСЬКИЙ

Портрет М.Міхновського авторства
Ю.Журавля із серії "Знай наших"

ДО 100-РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ .ОБЛИЧЧЯ РЕВОЛЮЦІЇ 

МИКОЛА МІХНОВСЬКИЙ 

Наше покоління мусить створити свою українську національну ідеологію для боротьби за визволення нації і для створення своєї держави… Будемо жити своїм розумом, хоч би він був і неотесаний, мужичий, бо інакше ми своєї нації ніколи не визволимо.

Микола Міхновський “Profession de foi молодих українців"

 Нащадок старовинного козацького роду, корені якого простежуються ще з XVII століття, Микола Міхновський народився 19(31) березня 1873 року на Полтавщині у родині сільського священика. Його батько знав українських пісень та дум, чому навчив і сина. А богослужіння правив українською.

 Вивчившись в Київському університеті на адвоката, він стає  ідеологом самостійницької течії в українському русі початку ХХ століття і буде послвдовно захищати свої погляди протягом всього життя. Як зазначає історик Ф.Г.Турченко "Самостійницька перспектива була альфою і омегою його світобачення". 

Біографія Міхновського – це історія ідей, які випереджали свій час на кілька десятиліть. Історія, яка змінює наше уявлення про приреченість українців у ХХ столітті. Вельми трагічно склалась доля чи не найбільш ключової персони в історії боротьби за Самостійну Соборну Україну. Міхновський першим закликав до Самостійності України від Карпат аж до Кавказу ще у 1900 році! Міхновський — автор брошури «Самостійна Україна» (1900), підготував проект Конституції України (1905). І загалом,як зазначає Д.Дзюба в дописі до "Порохівниці" : " Міхновський склав "10 заповідей" українського націоналізму, заклавши підвалини національної свідомості!

Міхновський показав приклад правильної української пропаґанди!

Міхновський став на чолі організації українського війська!

Міхновський намагався попередити й виправити помилки тодішніх політиків і політиканів, рятуючи Самостійність України від недолугої політики соціялістів...

Міхновський до останнього боровся, навіть на окупованій совєтами українській Кубані...

Проте, на жаль, більшість сучасників Миколи Міхновського не оцінили його потенціялу...

Міхновський все життя мусив відстоювати ідеї, які більшість не сприймала. Був розкритикований, осміяний, відторгнутий. Його вважали "радикалом", "ориґіналом". Михайло Грушевський вважав "амбіційним інтриганом і демагогом", Симон Петлюра розкритикував і звинувачував у "обмеженості і вузькості", Винниченко висміяв його у своїх ... большевістських "фельєтонах", цькування підхоплювала преса... Він був приречений весь час іти "проти течії". Робив це гаряче, безкомпромісно."

Докладніше

380- років Мазепі

Гіпотетичний портрет гетьмана, створений за допомогою криміналістів,
від проекту “Україна. Повернення своєї історії”

«SI FRACTUS ILLABATUR ORBIS IMPAVIDUM FERIENT RUINAE!» («Безстрашний поляжу під руїнами світу, що руйнується!»)

20 березня 2019 року виповнилося 380 років від дня народження визначного українського діяча, гетьмана України Івана Мазепи. Доослідники цієї непересічної постаті української історії доклали чимало зусиль, щоб розставити всі крапки над "і" в трьохсотлітній суперечці про роль І.Мазепи. Історична правда опубліковала в дописі О.Ковалевської цікаві та маловідомі факти з життя цієї непересічної особистості. Новинарія чимало присвятила  матеріалу тому, як насправді вииглядав І.Мазепа. Російська анафема Мазепи була визнанає неканонічною у Вселенському патріархаті ще 2018 року. У Лівані знайшли видане в Алеппо Євангеліє Івана Мазепи арабською мовою.  УІНП спільно з продакшн «Bober studio» презентували соціальний відеоролик, у якому гетьман Іван Мазепа постає як фігура світового масштабу. Був знятий історичний документальний детектив "Призначаю тебе зрадником" І.Піддубним

Ім’я Івана Мазепи широко відоме у світовій культурі завдяки світовим майстрам мистецтва, літератури та музики 18-го та наступних століть. На Заході склався образ Мазепи як легендарної, майже казкової постаті романтичного коханця та пристрасного борця за свободу та батьківщину. Віктор Гюго склав на його честь поему, яка вплинула на багатьох європейських літераторів. Вольтер присвятив Мазепі значну частину свого есе “Карл ХІІ”, а лорд Байрон написав фантастичну поему, в якій ідеалізував Мазепу як романтичного героя, порівнюючи його з Прометеєм. 

Ця поема надихнула на написання творів Делакруа, Буланже, Жеріко та інших всесвітньовідомих творців. Також у Польщі багато літературних та художніх творів присвячувались Мазепі. Ференц Ліст використав тему життя Мазепи у симфонічній поемі, а Петро Ілліч Чайковський створив оперу “Мазепа” на основі поеми Пушкіна “Полтава”. В цілому, понад 20 музичних творів композиторів усього світу присвячені образу Мазепи.

Нижче додається перелік історичних та художніх пам'яток, пов'язаних з І.Мазепою

1.Родинний хутір Мазепинці, пам’ятник Мазепі на батьківщині.

Погруддя Мазепи у селі Мазепинці, де він народився

2. Київ, Староакадемічний (Мазепинський) корпус НаУКМА, закладений у1703 році Іваном Мазепою – перша будівля, побудована в Україні для цілей вищої освіти, чиє призначення не змінилось.

3. Батурин — колишня гетьманська столиця, де сьогодні діє відновлений гетьманський палац-музей.

4. Полтава, поле бою, музей.

5. Щорічний етно-рок фестиваль «Мазепа Фест» у Полтаві.

6. Церква Пречистої Богородиці, в якій певний час перебувала труна з тілом Івана Мазепи до остаточного перепоховання у храмі Св. Георгія, м. Галац (Румунія)

7. Гельсінкі. Музей Атенеум зберігає картину Делакруа «Мазепа, прив’яза-ний до вмираючого коня».

8. Лондон. Британський музей зберігає картину Теодора Жеріко «Паж Мазепа, прив’язаний до коня».

9. Кременець, де Юліуш Словацький написав поему «Мазепа».

10. Замок Гріпсгольм, Швеція — місце зберігання найбільш імовірного портрета Мазепи пензля невідомого художника.

11. Єрусалим, Храм Гробу Господнього, де зберігається «Срібна плита Мазепи».
12. Чарівний куточок узбережжя Індійського океану в ПАР має назву МАЗЕПА БЕЙ (Mazeppa Bay).

12. Ф.Ліст. Трансцедентний етюд №4 "Мазепа"

В.Чучупак

До сторіччя Української революції

І повіяв огонь новий... До річниці народження В.Чучупаки

Готуй нових борців, Холодний Яре!

ВасильЧучупака

27 лютого виповнюється 125 років із дня народження одного зі славетних українських повстанців проти радянської влади у 1920-х роках Василя Чучупака

Девіз холодноярців

5 квітня 1919 р. у Мотронинському монастирі на Черкащині було проголошено Холодноярську Республіку.  Взагалі Холодний Яр - це лісний масив, який неоднарозово ставав центром визвольного руху для українців. У XVIII ст. він став одним з осередків гайдмаччини. Тут почалося найбільше повстання проти польської шляхти — Коліївщина під проводом Максима Залізняка та Івана Гонти, якому Тарас Шевченко присвятив свою поему «Гайдамаки» та вірш «Холодний Яр». Під час українських визвольних змагань початку XX ст. це місце стало осередком українського повстанського руху проти загарбників (німецьких окупантів, російських "білих" і "червоних" інтервентів), який очолювали брати Чучупаки. Згодом утворилась Холодноярська Республіка, територія якої охоплювала понад 25 навколишніх сіл та мала близько 15-тисячну селянську повстанську армію, бійці якої називали себе козаками, а своїх командирів — отаманами (на згадку про минувшину). З чотирьох братів родини Чучупаків троє були обрані отаманами: Орест, Василь та Олекса.

Пропоную вашій увазі  уривок із звернення "Брати селяни і козаки" від 4 червня 1919 року, який було прийнято від імені "інформаційного Бюро Штабу Загону Холодного Яру": "Хай же справдяться слова нашого незабутнього борця за волю, мученика і пророка Тараса Григоровича Шевченка, який сказав, "що ще дихне огнем пикучим всім ворогам Холодний Яр". Отже, хто любить спокій, хто любить волю, хто любить свій рідний край, хай зараз же іде козаком до Холодного Яру, хай буде дійсно козаком. Хто має зброю, забирай її з собою, хто ж такої не має, але почуває себе здатним до козацтва, хай іде до нас. Гуртом скоріше здобудемо зброю. Знайте, брати, що Холодний Яр дійсно буде нашим оплотом і він одіб'ється од усіх ворогів... ". 

Прапор повстанців Холодного Яру

Холодноярська Республіка проіснувала до 1922 року, коли більшовики обманом заманили холодноярських отаманів в засідку. Проте, навіть у полоні, в стінах Київської в'язниці, ватажки повстанців перебили охорону, захопили зброю і спробували звільнитись. Під час нерівного бою, всі вони загинули смертю героїв.

Слова, які запрпоновані в якості епіграфа: "Готуй нових борців, Холодний Яре!"- це  останні слова Василя Чучупака, який загинув у бою з більшовиками на хуторі Кресельці, неподалік від Мотронинського монастиря.

Докладніше

Улас Самчук

115 років від дня народження письменника Уласа Самчука

 Місяць лютий виявився досить плідним: ювілеїв видатних українців і справді багато. Свій внесок в популяризацію їхньої діяльності продовжує робити художник Юрко Журавель, чий малюнок із серії проєкту "Знай наших" представлено у цьому дописі. 

20 лютого 1905року у селі Дермань на Рівненщині в заможній селянській родині Олексія Антоновича й Настасії Улянівни Самчуків народився один з найвизначніших українських письменників XX століття Улас Самчук. Зарубіжні дослідники називали його «українським Гомером», вказуючи, що він відкрив світові досі невідому Україну. Улас Самчук є автором шістнадцяти романів, серед яких трилогія «Волинь», «Гори говорять», «Марія», збірки оповідань «Месники», «Віднайдений рай», низки повістей, оповідань і статей. Він одним з перших розповів світові про трагедію Голодомору 1932-1933 років. У 30-х роках йшли розмови про висунення Уласа Самчука на Нобелівську премію за «Волинь», але, на жаль, до кінця справа не була доведена.

Особливої актуальності набула постать У.Самчука після цьогорічного новорічного привітання президента Володимира Зеленського. Бо як зазначає П.Кралюк в своєму дописі "Містичний Улас Самчук" на Радіо Свобода "...раптом у ньому знайшли калькування (правда, калькування навиворіт) фрагментів.... Самчукової статті «Нарід чи чернь?» 

Наведу лише декілька цитат: «Денаціоналізація – це те саме, що коли б хтось порядну, з моральними основами жінку силою зводив до ролі повії. Денаціоналізована людина не може бути сильною, не може мати міцного морального хребта, не може бути повним характером».

або «Величезна частина нашого, особливо міського, населення з національного погляду уявляє собою не що інше, як юрбу, що не належить ні до якого народу, що не має нічого святого, що не говорить ні однією мовою. Це не є нарід. Це – чернь, це безлика, без’язика юрба…»

Докладніше

До 125-річчя Василя Вишиваного

Василь Вишиваний 

До 100-річчя Української революції

До 125-річчя Василя Вишиваного

«Минають дні розкішного кохання,

Минають дні журби,

Минають дні великого страждання,

Важкої боротьби...»

Василь Вишиваний, ерцґерцог Вільгельм Франц фон Габсбурґ-Лотрінген (Збірка поезій, Відень, 1921 рік)

10 лютого минуло 125 років з дня народження політичного діяча, полковника легіону Українських січових стрільців та армії УНР, діяча ЗУНР Василя Вишиваного. Так себе називав австрійський ерцгерцог Вільгельм фон Габсбург (Wilhelm Franz von Habsburg-Lothringen). Проникливий допис залишила з цього приводу  Gala Kavun "Історія Габсбурга, що вибрав бути українцем". 

Австрійський ерцгерцог Вільгельм фон Габсбург вивчив українську мову, взяв українське ім’я Василь Вишиваний, писав вірші українською мовою і робив військову кар’єру в українському війську. Хоча, як його брати, міг обрати іншу кар’єру у міжвоєнній Польщі. Свою поетичну збірку «Минають дні...» з 23 віршів присвятив українським січовикам: «Борцям, що впали за волю України».  Побував і внаших краях. Сталося це тоді, коли Центральна Рада отримує військову підтримку Центральних держав у боротьбі з більшовиками, Вишиваний очолює курінь Українських січових стрільців, весною 1918-го вибиває більшовиків з Херсона, Нікополя, Запоріжжя, Дніпра, Кропивницького. І залишає ось ці спогади:

"Я людина без батьківщини, без дому, покинутий і, як Габсбург, можливо зненавиджений. Я не маю і не мав би нічого більше для себе чекати, якби мене не стримувало моє “останнє”, моє “все” - віра у вільний Український Нарід. Цією вірою я живу, і се для мене моє “Все” і моє “Останнє”."

Василь Вишиваний загинув у в’язниці НКВД, ставши жертвою сталінських репресій. Протягом десятиліть його ім’я свідомо замовчувалося або паплюжилося .

"Сріблом сяє сніг в Карпатах,

А під захід червоніє…

У долині хліб на нивах

Перед жнивом золотіє.

Жар на заході сумéрку

Гомін праці в день несеться:

Мовчки нічка вже надходить

Пісня пташки ще не рветься.

В яснім світлі місяченька

Черемóш внизу сріблиться,

Піп-Іван високий, білий

На сторожі там держиться…"

Наприкінці знову від Gala Kavun: " Чи може таке бути? В імператорській родині, десь біля моря, в оточенні античних пам’яток, що лишились з часів Римської імперії народжуєшся ти. Але ти - українець.

Чи буває так, що ти можеш називатися хоч двічі Габсбургом і тричі - Лотаринзьким. Але ти - Вишиваний."

Докладніше

До 175-літнього ювілею Івана Пулюя

Малюнок художника Юрія Журавля

До 175-літнього ювілею Івана Пулюя

   2 лютого виповнилося 175 років  з дня народження Івана Пулюя – без перебільшення, видатного вченого, напрацювання якого були знаними й оцінені в Європі. Водночас це була людина, що прислужилася українській культурі.

     Іван Пулюй – один із небагатьох в історії природничої науки українців, які доклалися до розширення людських знань про навколишній світ, з одного боку – на рівні фундаментальної науки, з іншого – плоди їхньої праці, попри фундаментальність, супроводжують повсякдення людини і то досить часто. У випадку Івана Пулюя таким «розширенням» є рентгенівські промені.

     Під час роботи в Празі на кафедрі фізики Німецької вищої технічної школи вчений провів фундаментальні дослідження щодо природи та властивостей Х-променів, які з часом почали іменуватися рентгенівськими. Перша стаття дослідника про походження цих променів та їхню фотографічну дію була подана 13 лютого 1896 року в «Доповідях Віденської академії наук». А незадовго перед цим, у січні цього ж року, Пулюй зробив і опублікував кілька якісних фотографій, зроблених з допомогою Х-променів.

Перша у світі рентгенограма цілого
організмулюдини (дитини), зроблена
Іваном Пулюєм. Лютий 1896 року.

     Щоправда, не Пулюю приписують це відкриття, а німецькому вченому Вільгельму Кондраду Рентгену, який незадовго перед цим, 28 грудня 1895 року, опублікував повідомлення «Про новий тип променів», де, власне, і йшлося про Х-випромінювання. Однак за чотирнадцять років перед тим уже існувала «лампа Пулюя», що випромінювала такі промені. Рентген цілком міг скористатися цим винаходом, а також іншими напрацюваннями Пулюя. Загалом можемо констатувати, що Рентген і Пулюй майже одночасно відкрили існування Х-випромінювання.

    Разом із Пантелеймоном Кулішем та Іваном Нечуєм-Левицьким брав участь у першому повному перекладі Біблії на українську мову, який був опублікований Британським біблійним товариством у 1903 році. Це була значна подія в історії української культури.

   Пулюй активно займався громадською діяльністю. Він підтримував ідею відкриття українського університету у Львові. Був членом Наукового товариства Шевченка. Організовував стипендії для українських студентів у Австро-Угорщині. Публікував статті в підтримку української мови.

   Не випадково життєвим кредом Пулюя стали такі слова: «Нема більшого гонору для інтелігентного чоловіка, як берегти свою і національну честь та без нагороди вірно працювати для добра свого народу, щоб забезпечити йому кращу долю».

Докладніше

90 років початку масового розкуркулення

Виселення родини розкуркуленого селянина.
Донеччина, 1930 рік

90 років початку масового розкуркулення:

як  знищили селянина-власника

  30 січня 1930 року вийшла постанова Політбюро ЦК ВКП(б) СРСР «Про заходи щодо ліквідації куркульських господарств…». Цей документ запустив на повну процес репресій проти селян, який більшовики назвали «розкуркуленням».

        За цією пропагандистською «завісою» радянська влада надійно сховала правду про свою війну із селянством – дрібними приватними сільгоспвиробниками, які не піддалися на маніпулятивні гасла більшовиків.

     Відповідно до цієї постанови Політбюро Центрального комітету Комуністичної партії Радянського Союзу, місцевим партійним органам влади наказали поділити усіх, хто підлягав розкуркуленню на три категорії:

- на тих, кого треба ізолювати у концтаборах або розстріляти;

- на тих, кого треба вислати у «віддалені місцевості» СРСР;

- на тих, кого треба переселити на землі за межами колгоспів.

   Професор Станіслав Кульчицький у своїй статті про розкуркулення, опублікованій у електронній «Енциклопедія історії України», повідомляє, що операція «із ліквідації куркульства як класу» в Україні (тогочасній УСРР) здійснювалася чекістами у 29-ти адміністративних округах у період із 18 лютого до 10 березня 1930 року.

          Усього за час розкуркулення (1928-1931 роки) сталінський режим в Україні:

• знищив понад 352 тисячі селянських господарств
• пограбував 1,5 мільйона людей
• понад половину розкуркулених депортували на північ Росії і до Сибіру.

     До 90-ї річниці початку тотального винищення в СРСР приватних селянських господарств Радіо Свобода розпочинає спільно із Національним музеєм Голодомору-геноциду спеціальний проєкт – «Розкуркулення: як сталінський режим знищив українське вільне селянство». Кожен охочий може розказати історії розкуркулення свого роду і їх опублікують.
Відео від Радіо Свобода"Розкуркулення.Коротко про важливе"