85-ті роковини Голодомору

85-ті роковини Голодомору

Хоч би скибочку світла

В цю голодну пітьму

Запиваючи вітром

Прісний присмак жалю

Загортаючи мрії

У сувій забуття

Відірвавши надії

Від життя на шмаття

На краєчок бажання 

Крихту щастя б зронити

І краплину любові 

У думки націдити

Як летіти за ними

Й досягнути таки

Лиш би долі смачними

Здались ці дрібки

НАЗАР САВКО

Цьогоріч – 85-ті роковини Голодомору. Україна і світ вшановують пам’ять мільйонів жертв Великого Голоду 1932-1933 років.

Більше

ДО ДНЯ ГІДНОСТІ ТА СВОБОДИ П'ЯТЬ РОКІВ ЄВРОМАЙДАНУ

ДО ДНЯ ГІДНОСТІ ТА СВОБОДИ

П'ЯТЬ РОКІВ

ЄВРОМАЙДАНУ

Існує банальна думка, що оцінити значення певних фактів в історії можна лише із плином часу. коли вже не так болить, коли вщухають емоції. Цього дня минає п'ять років від початку події, яка змінила Україну, а саме - Євромайдану. На сторінках блогу вже пригадувала про початок обидвох революцій (2003-2004 та 2013-2014 років) та найтрагічніші сторінки останньої. Сьогодні намагалася зібрати найцікавіші рефлексії про дні, які всіх нас змінили.

Докладніше
символи Майдану за версією ілюстратра АНАСТАСІЯ БАБАШ

ДО 100- РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ Створення Української Академії Наук

Монети у 5 та 20 гривень, випущені
 Національним банком України
 до 100-річчя НАН України.
Реверси та аверси. Зображення з сайту nas.gov.ua

ДО 100- РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

Створення Української Академії Наук

З травня 1918 року з ініціативи міністра освіти Української Держави Миколи Василенка була створена комісія із заснування Української академії наук. До листопада ця комісія розробила план організації Академії.​14 листопада 1918-го гетьман Павло Скоропадський  затвердив Закон про заснування Української академії наук і призначив перших 12 дійсних членів Академії. Було створено три відділи: історико-філологічний, фізико-математичний, соціальних наук, і по 4 академіки у кожному з відділів. На своє перше засідання - Спільне зібрання - новопризначені академіки УАН зібрались 27 листопада 1918 року. Присутні академіки одноголосно обрали президентом УАН професора Володимира Вернадського, а неодмінним секретарем — Агатангела Кримського. Дослідниця історії створення УАН Оксана Юркова зазначає: "Того ж 27 листопада 1918 року Миколу Кащенка обрали головою Другого (Фізично-Математичного), а Михайла Туган-Барановського - головою Третього (Соціальних наук) відділу. 8 грудня 1918 року головою Першого (Історично-філологічного) відділу обрали Дмитра Багалія."

Докладніше

До 100-річчя Української революції 

Проголошення ЗУНР

13 листопада 1918 року УНРада проголосила у Львові утворення Західно-Української Народної Республіки. Було затверджено конституційні основи новоствореної держави – «Тимчасовий основний закон про державну самостій-ність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії». Цей закон був надзвичайно важливим для ЗУНР, оскільки виконував роль «малої конституції» ново-створеної держави. Саме у цьому законі вперше була офіційно вжита назва Західноукраїнська Народна Республіка. У попередніх документах, зокрема у прийнятій

«Тимчасовий основний закон про
державну самостійність українських
земель колишньої Австро-Угорської монархії»

19 жовтня 1918 року Прокламації Української Національної Ради використовували терміни «українська область», «українська територія», «українськанаціональна територія».До складу ЗУНР увійшли етнічні украинські землі Галичини, Буковини та Закарпатья з населенням близько шести мильйонів осіб . Президентом ЗУНР обрали Євгена Петрушевича. Тимчасовий Основний закон ЗУНР був з часом доповнений цілим рядом законів: про організацію війська (13 листопада 1918 р.), тимчасову адміністрацію (15 листопада 1918 р.), тимчасову організацію судівництва (16 листопада і 21 листопада 1918 р.), державну мову (1 січня 1919 р.), шкільництво (13 лютого 1919 р.), громадянство (8 квітня 1919 р.), земельну реформу (14 квітня 1919 р.).

Площа Ринок, Львів, листопад 1918 року

Є.Петрушевич

Британська карикатура на учасників  Першої світової "Kill that eagle"

До 100- річчя закінчення Першої світової війни

Компьєнське перимир'я

Об 11-й годині 11 листопада 1918 року у Франції – в одинадцять годин одинадцятого дня місяця – замовкли рушниці Першої світової війни. Після більш ніж чотирьох років жорстокої війни та понад 16 мільйонів смертей військових та цивільних, почали діяти умови загального перемир’я. Війна змінила мапи, представила жахливі методи ведення війни та змінила геополітичний баланс сил, покінчивши з імперіями та створивши на цих територіях низку незалежних держав у Європі.
Докладніше

Лідери "Листопадового Зриву": 

Дмитро Вітовський – очолив військовий переворот 

1 листопада 1918-го. Менш ніж за тиждень

 був затверджений державним секретарем військових

 справ ЗУНР. Та Кость Левицький – керівник

 Української Національної Ради

 та Державного Секретаріату ЗУНР

ДО СТОРІЧЧЯ УКРАНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

Листопадовий Зрив(чин)

Восени 1918 року добігає кінця Перша світова війна, разом із нею доживають останні дні імперії. Проголошують незалежність Чехословаччина, Угорщина, Польща, балканські країни, УНР.  На територію Західної України претендували одночасно дві нації — українці та поляки. Поляки бачили її “Малопольщею Всходнєй” (Східною Малопольщею) у складі Польщі, українці планували приєднання до “Великої України”, яка на той час набирала політичної оболонки.У ніч на 1 листопада 1918 р. частини легіону українських січових стрільців на чолі зі сотником Д.Вітовським зайняли у Львові всі урядові установи та стратегічні пункти. Австрійський намісник, перелякавшись, передав усі владні адміністративні повноваження заступнику, а той, у свою чергу, – Українській Національній Раді. Як зазначає дослідник І.Гоменюк в статті "Війна за місто Лева": "Ключову роль в цьому відіграли радикально налаштовані молоді фронтові офіцери, чиїм речником виступав сотник УСС Дмитро Вітовський. Саме керований ним штаб зумів спочатку переконати місцевих українських політиків таки випередити поляків, які планували взяти тут владу від австрійців 2-3 листопада. А потім Вітовський з однодумцями оперативно, при мінімальних силах розробили та реалізували план з взяття під контроль Львова".

Значення цієї події влучно охаоактеризував В.Дорошенко: "...без 1-го листопада 1918 р. не було б і 22 січня 1919 р"(Акта Злуки).

Докладніше

 До ЄТМД в Україні

Нагадаємо, що Європейський тиждень місцевої демократії – це загальноєвропейський захід, покликаний заохотити громадськість до участі у вирішенні питань місцевого значення.
10 лютого 2017 року Бюро Конгресу місцевих та регіональних влад прийняло гасло "участь громадськості, консультації та зобов'язання: для процвітаючої місцевої демократії" як тему Тижня Європейської тижня Місцевої Демократії 2017 та 2018 років. В цьогорічний Європейський тиждень місцевої демократії, який проходить з 15 до 21 жовтня 2018 року особлива увага  приділяється участі  дітей та молоді в місцевій демократії. В ЕБЛ була проведена низка заходів з нагоди ЄМТД (фотоальбом).

ДО 111-РІЧНИЦІ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ПЕТРА ГРИГОРЕНКА

«Мені важко було мовчки терпіти лицемірство правителів, але в той же час я розумів, що виступ буде коштувати мені усталеного способу життя, що цілком мене влаштовував… І тут з особливою силою охопила думка, що вже давно переслідувала мене: «Треба виступати. Не можна мовчати».

Петро Григоренко

16 жовтня виповнюється 111 років із дня народження відомого радянського генерала , який став дисидентом. "Людина свободи" , як його влучно позіціонує УІНП, спочатку був ідейним комуністом.  Але згодом став одним із найактивніших борців за права людини . "Правозахисна діяльність коштувала йому чину, керівництва кафедрою, соціальних благ, врешті батьківщини. Петро Григоренко блискуче поєднав відстоювання прав людини в СРСР із боротьбою за національне визволення. Будучи українцем, став на захист усіх пригноблених національностей: євреїв, кримських татар, месхів, вірмен, німців Поволжя, чеченців. Безстрашність і почуття гідності Григоренка запалювали людей до протистояння тоталітарній системі"- зазначається в проекті "Люди свободи" від УІНП.

Був визнаний неосудним й ув’язнений до спеціальної психіатричної лікарні. Загалом він провів у спецпсихлікарнях понад 5 років, а в перервах змушений був працювати вантажником у гастрономах.Наприкінці 1968 року Петро Григоренко написав працю «Про спеціальні психіатричні лікарні (дурдоми)», де першим поставив питання:«Треба боротися за корінну зміну системи експертизи й утримання хворих у СПЛ, за надання громадськості справжньої можливості контролювати умови утримання та лікування хворих у цих умовах» .

У Нью-Йорку Григоренко написав книгу своїх спогадів із промовистою назвою «У підпіллі можна зустріти лише щурів». Чого вартує лише така цитата з неї:"Влада, що народилася в підпіллі й вийшла з нього, полюбляє в темряві творити свої чорні справи. Натомість ми прагнемо винести їх на світло. Влада, намагаючись вийти з-під світла, зображує наші дії як нелегальні, підпільні, прагне загнати нас у підпілля. Але ми твердо знаємо, що в підпіллі можна зустріти лише щурів. З підпілля вийшли щури, що захопили владу над людьми. Щури домоглися вигнання мене з Батьківщини".

Докладніше

Автор: Центр досліджень визвольного руху

ДО 76-ТОЇ РІЧНИЦІ СТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ

14 жовтня є символічним днем створення Української повстанської армії.100 тисяч солдатів та півмільйона волонтерів — такою була єдина в Другій світовій армія, що представляла українські інтереси. І хоча УПА діяла від 1942 року, перший бій — бій із нацистами відбувся 7 лютого 1943 року біля містечка Володимирець на Волині. Тоді сотня УПА під командуванням 35-річного Григорія Перегіняка  атакувала  нацистський гарнізон. Як зазначає УІНП, " УПА стала відповіддю на жорстоку окупаційну політику, що змусила українців організуватися у збройні підрозділи, які стали частинами Української Повстанської Армії". 

У 1949-му році Головний командир Роман Шухевич реорганізував армію. Невеликі збройні відділи, які продовжили боротьбу — мобільніші, значно легше маневрували та краще надавалися для ведення диверсійних дій та протидії радянській пропаганді. Цей етап боротьби тривав до полонення останнього генерала і командира підпілля Василя Кука у 1954-му. Останній відомий історикам бій повстанця і чекістів відбувся у 1967 році. Окремі підпільники, як Ярослав Галущак та Ілля Оберишин, не здалися до проголошення незалежності України. Саме таким людям цього року напередодні Дня захисників України Центр досліджень визвольного руху спільно з Українським інститутом національної пам’яті та Українським національним інформаційним агентством «УКРІНФОРМ» присвятили проект «Проти Голіафа». «Проти Голіафа» – це виставка про жінок і чоловіків із УПА, які кинули виклик двом тоталітарним режимам. Завдяки їм на мапі світу зараз є вільна Україна»-так про боротьбу УПА та підпілля ОУН говорять автори проекту. 

Докладніше:

1.Перелік джерел до статті  Відповідь нескореного народу

2. Навчальний ролик від УІНП «За що боролася Українська повстанська армія»
3. Фільмографія до статті про УПА в Електронній бібліотеці України

ДО 100-Ї РІЧНИЦІ «ЧЕРВОНОГО ТЕРОРУ»

Доба волкодав

Саме такими словами починається допис про початок більшовицького терору на фейсбук-сторінці проекту "Бессмертный барак". Хоча американський історик Володимир Бровкін обгрунтував інше датування - на півроку раніше, коли основному удару підлягали есери, які отримали більшість на виборах в місцеві ради (цитую за Д.Шушаріним, російським істориком). УІНП ж зазначає, що "В Україні “червоний терор” було розпочато ще з перших днів вторгнення більшовицьких загонів на початку 1918 року. 8 лютого 1918 року війська УНР відступили з Києва і більшовики, на чолі з командиром Михайлом Муравйовим  оволоділи містом. Тут вони влаштували криваву вакханалію. У «Наказі №9» від 4 лютого, Муравйов революційним арміям східного фронту наказував «безпощадно знищити всіх офіцерів, юнкерів, гайдамаків, монархістів і всіх ворогів революції». Протягом трьох днів  відбувались грабежі, обшуки, вбивства. Жертвами “червоного терору” в Києві у січні-лютому 1918 року за різними даними стали від 2 до 5 тис. осіб."

Офіційним початком червоного терору вважається саме 5 вересня 1918 року тому, що цього дня був прийнятий декрет  Ради Народних Комісарів більшовицької Росії (РРФСР)  «Про червоний терор», в якому вказувалося: «Рада Народних Комісарів вважає, що  забезпечення тилу шляхом терору є прямою необхідністю; що необхідно убезпечити Радянську Республіку від класових ворогів шляхом ізоляції їх в концентраційних таборах; що підлягають розстрілу всі особи, приналежні до білогвардійських організацій, заколотів і заворушень; що необхідно опублікувати імена всіх розстріляних, а також підстави застосування до них цього заходу».

ДО ДНЯ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ПОЛІТИЧНИХ РПРЕСІЙ

«Найдорожче у вас воля, ми оплатили її життям».

напис на камені біля входу до Міжнародного меморіалу жертв тоталітаризму 1937-1941 років, що розташований на території Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили»

В Україні у неділю, 20 травня, відзначають День пам'яті жертв політичних репресій.

Щорічно він припадає на третю неділю травня. Національний історико-меморіальний заповідник "Биківнянські могили" разом із Українським інститутом національної пам'яті і цього року проводять спільну інформаційну кампанію "Биківнянська трагедія: імена з безіменних могил": "Биківнянське поховання жертв сталінських репресій належить до найбільших на території України. Таємна спецділянка НКВД УРСР у Биківні почала офіційний відлік своєї діяльності навесні 1937 року. 20 березня цього року Президія Київської міської ради ухвалила рішення про відмежування земельної ділянки «для спецпотреб» у 19 та 20 кварталах Биківнянського лісу. Упродовж 1937-1941 років вантажівки майже щоночі привозили тіла розстріляних НКВД у київських в’язницях  для таємного поховання у Биківнянському лісі. Експерти, які досліджували останки жертв Великого терору, свідчать про те, що більшість із них загинули від пострілу в потилицю або основу черепа. Тіла людей закопували разом із речами, документами, дрібними грошима, які були при них. Завжди в одязі і неодмінно засипались вапном."

Телеканал Еспресо випустив ролик "Таємниці Биківнянського лісу",  а Розстрільний календар надав посилання на інтерактивну мапу ГУЛАГу 

Корисні матеріали з теми, в тому числі покрокова інструкція, як знайти інформацію про репресовану особу, викладені на сайті УІНП.
Проникливі окремі історії про постаті з Биківнянського мартиролога публікує УП.

ДО ДНІВ ПАМ'ЯТІ ТА ПРИМИРЕННЯ ТА ПЕРЕМОГИ НАД НАЦИЗМОМ 

Тут обелісків ціла рота. Стрижі над кручею стрижуть. Високі цвинтарні ворота  високу тишу стережуть. Звання, і прізвища, і дати. Печалі бронзове лиття. Лежать наморені солдати, а не проживши й півжиття!

Л.Костенко

У сповнені цвіту, тепла і сонця травневі дні 8 та 9 числа людство відзначає 73 річницю перемоги над нацизмом . Європейці роблять акцент на примиренні, інші на "Можем повторить!" УІНП в рамках інформаційної кампанії до Дня пам’яті та примирення 8 травня створив відеоматеріали про українців, які в лавах об’єднаних націй перемогли агресора. Про історію свята Дня Перемоги вийшло декілька цікавих статей: Б.Івченко в "Українській правді" зосередилась на "Історії свята Дня Перемоги у Радянському Союзі (1947–1965 рр.)", а О.Сурков грунтовно дослідив не тільки історію свята, але й питання, чому з ним відбувалися метаморфози (История «Дня победы». Что за праздник с сединою на висках?) Нове відео від телеканала Еспресо про те, як найбільша війна в історії пройшла всіма українськими землями, руйнуючи все на своєму шляху. Десятки мільйонів загинули та залишилися без власних осель, а жахи про неї залишаться назавжди в нашій пам'яті. Ніколи знову!

Мені ж особисто хотілося звернути увагу на особисті історії :

Ранение получено при защите СССР

Письма Виктора Астафьева — о войне, правде о ней и цене Победы

Айдер Муждабаєв. День П̶о̶беды. Убитый праздник

9 травня – пам’ять про дідуся: як онука ветерана Другої світової стала парамедиком в АТО

Ігор Аркуша. Галичани. Історія однієї україно-польської родини
Міфи про Другу світову. Спростування (відео від радіо Свобода)

Дуже символічною та людяною на мій погляд є світлина, яку розміщую нижче. Вона була зроблена у Національному музеї історії України у Другій світовій війні. 8 травня 2018 року о 23:01 за київським часом там відбулась акція «Перша хвилина миру». 73 роки тому в Європі запанував мир. Саме у цей час 8 травня 1945 року був підписаний акт про беззастережну капітуляцію нацистської Німеччини.

Перша хвилина миру у Національному музеї історії України у Другій світовій війні

100-річчя підняття українських прапорів на Чорноморському флоті

29 квітня Україна відзначає сторіччя події, коли кораблі Чорноморського флоту підняли українські прапори і перейшли під юрисдикцію Української Народної Республіки. Як зазначає УІНП: " Командувач Чорноморського флоту, контр-адмірал Михайло Саблін, спираючись на рішення делегатів корабельних команд і настрої українських моряків та офіцерів, офіційно оголосив весь Чорноморський флот флотом УНР, видав наказ урочисто підняти українські прапори. Це рішення підтримала й виконала абсолютна більшість кораблів Чорноморського флоту. Ті ж команди, що перебували під впливом більшовиків, поспішно евакуювали свої кораблі із Севастополя до Новоросійська."

Докладніше:

1.СТО РОКІВ ТОМУ НАД КОРАБЛЯМИ ЧОРНОМОРСЬКОГО ФЛОТУ ЗАМАЙОРІЛИ УКРАЇНСЬКІ ПРАПОРИ відеоролик для УІНП підготували Юрій Журавель та творча спільнота "Добродій".

2.ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКІ СИЛИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 1917 – 1921 РОКІВ // інформація від УІНП

ДО СТОРІЧЧЯ УКРАНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

Відновлення Гетьманства та створення Української Держави

Сто років тому в Україні відбулася карколомна зміна влади. 29 квітня 1918 року стався державний переворот, внаслідок якого було повалено уряд Центральної Ради, а натомість до влади прийшов гетьман Павло Скоропадський. Він побудував зовсім іншу модель правління, економічного розвитку. Досі не стихають дискусії щодо оцінок його як політичного й державного діяча. 

Докладніше

ДО 100-РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

ЗАБУТІ УРОКИ ІСТОРІЇ

26 квітня 2018 року ліцеїсти були запрошені до участі в круглому столі "Українська революція доби Української Центральної Ради (1917-1918 рр.)", який проводила вчитель історії ЕБГ "Гармонія" Мерзлякова О.О. Разом зі своїми однолітками із гімназії ліцеїсти 10-х, 11-х класів намагалися вивчити уроки подій сторічної давнини. Вони аналізували досягнення та прорахунки УЦР, порівнювали НПА того часу із сучасною Конституцією України. Таким чином 

спробували віднайти наступність та зв'язок держав і поколінь. Намагалися порівняти, провести паралелі минулого із сучасністю. І хоча в багатьох виникла сумна думка, що історія знову нічому не навчила, що можна знову і знову розтринькувати унікальні шанси, все ж завершили на оптимістичній ноті. Історія таки вчить, але лише тих, хто хоче вчитися.

Інфографіка від УІНП(збільшити)

ДО 100-РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

ЗВІЛЬНЕННЯ КРИМУ І ДОНБАСУ  ВІД БІЛЬШОВИКІВ

Як  відомо з попередніх дописів, територія Української Народної Республіки була окупована більшовицькими військами. Це трапилося взимку 1917-1918-го років. Також був захоплений більшовиками і Кримський півострів, захоплений Дон, і встановилася радянська влада. Як зазначає УІНП, "сто років тому, як і зараз, Україна зіткнулася з проблемою російської агресії та окупації територій. Прикметно, що в обох випадках збройна інтервенція доповнювалася інформаційною війною."

Однак, впродовж березня-квітня 1918 року українськими підрозділами спільно із союзними німецькими та австро-угорськими військами було звільнено територію Східної і Південної України від більшовиків.

Армія УНР дійшла до східного кордону України, що дозволило встановити на Донбасі українську адміністрацію, розпочати процес відновлення мирного життя та економічного розвитку промислового регіону.
Кримський похід Армії УНР став проявом військової військової звитяги вояків, оперативної майстерності командування,  здатності до реалізації складних військових операцій.
Докладніше
100 років тому війська УНР визволили Білгород. Тоді це була офіційна територія України // матеріали на "Еспресо"

В'язні нацистських таборів

 До Міжнародного дня визволення в'язнів нацистських таборів

Згідно з рішенням Генеральної Асамблеї ООН з 1991 року 11 квітня у світі відзначається як Міжнародний день визволення в’язнів нацистських концтаборів. Цю дату було встановлено в пам’ять про інтернаціональне повстання в’язнів найбільшого концентраційного табору – Бухенвальд (із сумно відомим написом “Jedem das Seine” – “Кожному своє”). 

В березні 1945 року німецьке командування й основна частина охорони втекли з табору перед загрозою бути схопленими американськими військами. Тоді, безпосередньо перед прибуттям американців, на території Бухенвальду спалахує збройне повстання, організоване силами самих ув'язнених. Коли в концтабір Бухенвальд увійшли американські війська, повсталі вже перебрали на себе контроль над табором смерті, над табором було піднято червоний прапор. 11 квітня — день входження американців на територію Бухенвальду — і був прийнятий як дата, коли відзначається «Міжнародний день визволення в'язнів нацистських концтаборів». Після переходу табору під юрисдикцію СРСР табір було долучено до системи концентраційних таборів НКВС, а 1948 повністю інтегровано в систему ГУЛАГ.

Також 11 квітня були звільнені в’язні фашистського концтабору «Дора», 22 квітня звільнені в’язні «Заксенхаузена», 29 квітня – «Дахау», 30 квітня – «Равенсбрюка», потім – «Освенцим» і «Майданек», «Маутхаузен» і «Штутгоф». У 1945 році вийшли на волю 530 тисяч чоловік. Близько 250 тисяч із них були колишні радянські громадяни.

Громадяни Франції, Нідерландів, Австрії, Бельгії, Польщі, Радянського Союзу (всього 30 країн) склали число у 20 мільйонів людей, що пройшли через тортури таборів, з них 5 мільйонів - громадяни Радянського Союзу. Загальне число загиблих у німецьких таборах перевищувало близько 11 мільйонів.

На території Німеччини діяло близько 14 тисяч таборів, на території країн колишнього Радянського Союзу налічувалось близько 817 нацистських таборів примусового утримування цивільного населення та військовополонених, три з яких були розташовані в Києві. Це табори «Сирецький», «Бабин Яр» та «Дарницький». У Львові існував концентраційний табір- «Шталаг-328», львівське гетто та Янівський концтабір. За підрахунками історика Марини Дубик, під час війни на території сучасної України існувало 367 нацистських таборів: 2 концтабори (Янівський у Львові та Сирецький у Києві), 78 виправно-трудових таборів і таборів примусової праці для євреїв, 7 виправно-трудових таборів, 15 таборів примусової праці, 23 пересильні табори, 242 табори для військовополонених.

Докладніше:

1. Міжнародний день визволення в'язнів фашистських концтаборів: виставка фотодокументів з фондів ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного

2. Міжнародний День визволення в'язнів нацистських концтаборів виставка «Молох війни – нацистські концтабори»// стаття на сайті національного історико- меморіального заповідника "Бабин Яр"

3.ВІКТОРІЯ ЯРЕМЕНКО. 11 КВІТНЯ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ В’ЯЗНІВ НАЦИСТСЬКИХ КОНЦТАБОРІВ// стаття на сайті УІНП

4.У БАБИНОМУ ЯРУ ВШАНУВАЛИ ЗАГИБЛИХ В'ЯЗНІВ НАЦИСТСЬКИХ КОНЦТАБОРІВ // відео від ТСН

5. Назавжди в пам'яті людській // відео про концтабори від Снятинської ЦРБ
6. Відео від НЮУ імені Ярослава Мудрого до Міжнародного дня визволення в'язнів нацистських таборів
7. Бухенвальдський набат: заклик до живих // стаття В.Пронька в газеті "День"
8. Табори смерті: історії тих, хто вижив // відео від Радіо Свобода

Козак Окремого корпусу кордонної охорони,
1919 рік. Автор: Богдан Піргач

ДО 100-РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

СТВОРЕННЯ ПЕРШОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ

Сучасна українська прикордонна служба – це продовження традицій Окремого корпусу кордонної охорони (ОККО), створеного Українською Народною Республікою 100 років тому.

Про це нагадує Український інститут національної пам'яті.

20 березня 1918 року постановою Ради народних міністрів УНР розпочалося формування ОККО. Окремий корпус кордонної охорони був військовим з’єднанням УНР, особовий склад якого мав військові чини. На нього покладалися організація охорони кордонів ("шляхом виставлення спеціальних постів"), контроль за переміщенням осіб, затримання дезертирів і навіть функції карантинної служби.

Отаманом корпусу було призначено полковника Володимира Желіховського. 23 березня було затверджено статут. Корпус мав налічувати не більше 16 бригад кордонної охорони і підпорядковуватися міністерству фінансів. Згодом заплановано формування 9-и бригад кордонної охорони та однієї навчальної.

Уже із квітня-травня 1918-го бригади несли службу на українських кордонах. У подальшій боротьбі із зовнішніми агресорами Корпус кілька разів переформатовувався та відновлювався. Корпус проіснував до 1923-го і був розформований разом з іншими частинами Армії УНР.

"Українська весна" на Запоріжжі

20 березня 2018 року в ЕБЛ відбулися заходи, присвячені подіям звільнення Запоріжжя та Півдня України від більшовиків армією УНР. Навесні 1918 року  в Олександрівську перебував полк Українських січових стрільців, який у першій половині квітня, пройшовши Одесу, Херсон та Нікополь, прибув під Олександрівськ. Його очолював Вільгельм Франц фон Га́бсбург, знаний в Україні як Василь Вишиваний. 

Про найвідоміших борців за незалежність Запорізького краю: В.Вишиваного та П.Болбочана- розповіли ліцеїстам учні 10- А класу.

Василь Вишиваний (у центрі і в лівому кутку на фрагменті фото)
зі штабом куреня УСС в Олександрівську

ДО 100-РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

"Українська весна" на Запоріжжі (Боротьба за Олександрівськ)

Однією з ключових подій Української революції на території Запорізького краю є боротьба за місто Олександрівськ [сучасне м. Запоріжжя] під час наступу українських військ на Крим весною 1918 р. та перебування на Запорожжі січових стрільців та бійців із Кримської групи Армії УНР. 

У лютому 1918 р., після укладення Берестейського миру між УНР та Центральними державами на Наддніпрянщину вирушили австрійські та німецькі війська для допомоги армії УНР у боротьбі з більшовиками. У складі австрійської армії перебував полк Українських січових стрільців, який у першій половині квітня, пройшовши Одесу, Херсон та Нікополь, прибув під Олександрівськ.

Окремий Запорізький загін брав участь у наступі на Київ разом із Січовими Стрільцями та Гайдамацьким кошем Слобідської України, керованим Симоном Петлюрою.За короткий час існування Запорізький корпус став однією з найбоєздатніших українських військових частин. Його найкращим підрозділом був 2-й Запорізький піший полк на чолі з полковником Петром Болбочаном. До Олександрівська одночасно із групою ("Запорожцями") П. Болбочана увійшли українські січові стрільці під загальною командою Вільгельма фон Габсбурга (серед українців більш знаного під ім’ям "Василя Вишиваного").

Докладніше:
1. Ю.Щур. Українська весна 1918 року на Запоріжжі: боротьба за Олександрівськ // стаття на УП
2. Ю.Щур. Як Вільні козаки на Запоріжжі "Українську весну" боронили // ст. на depo запоріжжя
3. Ю.Щур. Боротьба за незалежність: Як запорізька молодь готувала повстання проти більшовиків //ст. на depo запоріжжя
4. Василь Вишиваний: Монарх із роду Габсбургів, який називав себе українцем// відео від 24 каналу

Календар на лютий 1918-го ще за старим стилем

ДО 100-РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

РЕФОРМА ОБЛІКУ ЧАСУ

12(25) лютого 1918 року в містечку Коростень на Житомирщині Мала Рада Центральної Ради прийняла рішення про введення в Україні григоріанського календаря.

Нововведення почало діяти з 1 березня, за старим стилем це було 16 лютого. Зі старого календаря таким чином випали 2 останні тижня лютого 1918 року.

Більшість істориків вважає, що на такий крок український уряд пішов задля переходу країни на європейські принципи, адже саме на той момент Центральна Рада гостро потребувала союзників у боротьбі з більшовиками.  Мала Рада, яка на той час перебувала у Коростені, затвердила "Закон про заведення на Україні числення часу по новому стилю і перевод годинників на середньоєвропейський час", у якому зазначалося: "1. Завести в Українській Народній Республіці нове (григоріанське) числення часу з 16 лютого 1918 р. 16 число лютого рахувати першим числом місяця березоля (марта). 2. Одночасно з цим в Українській Народній Республіці вводиться середньоєвропейський час: 12 год. для Петроградського меридіану з 1 березоля нового стилю рахувати за 10 год. 52 хв. ранку і згідно з цим в усій Українській Народній Республіці перевести стрілки годинників. 3. Всякого роду обов'язання, котрі застає сей закон, продовжуються з 1 березоля на 13 день. 4. Всі питання, зв'язані з переведенням в життя цього закону, мають вирішуватися кожним міністерством по приналежностіx " 

Докладніше:

В. СКАЛЬСЬКИЙ. ОДИН КАЛЕНДАР З ЄВРОПОЮ. ЧОМУ У ЛЮТОМУ 1918-ГО БУЛО ВСЬОГО 15 ДНІВ//стаття у ДС

Георгій Нарбут та його дітище- гривня

ДО 100-РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ  РЕВОЛЮЦІЇ

НОВІ ГРОШІ МОЛОДОЇ ДЕРЖАВИ

1 березня 1918 р. в УНР  було прийнято закон “Про грошову одиницю, карбування (биття) монети та друк державних кредитових білетів”. Цей закон запроваджував гривню як грошову одиницю Української Народної Республіки. Як зазначає УІНП, "вона поділялася ... на 100 шагів і дорівнювала половині карбованця. Було надруковано знаки номіналом у 2, 10, 100, 500 і 1000, пізніше – 2000 гривень. Цікаво, що в обіг вони надійшли вже в часи Української Держави. Усі паперові платіжні засоби того періоду виготовляли в державній друкарні Берліна."

Формування системи українських грошових знаків завершилося 18 квітня 1918 року із ухваленням Центральною Радою закону “Про надання міністрові фінансів права випуску розмінних марок”. Водночас розпочалася історія перших українських марок. Центральна Рада задумувала їх як поштові мініатюри. Але через нестачу дрібної розмінної монети в липні 1918 року марки стали вживати одночасно і як гроші. Папір для них використовували грубий, щоб не зношувався надто швидко."Не дивлячись на всі несприятливі умови, українські гроші цілком добре виконали призначене їм завдання. Протягом 1918 і 1919 років, а почасти і в 1920 році, на ці гроші удержувався весь державний апарат, пошта й залізниця, які не давали прибутку, та армія. 1918 року тими грішми платилося за продукти сільського господарства, що їх держава постачала Німеччині й Австрії; на ці гроші Українська Центральна Рада придбала мільярдові суми в німецькому та австрійському банках, а це дало нам можливість протягом трьох років удержувати дипломатичні місії майже в усіх європейських державах і в Злучених Державах Америки, навіть після втрати території”, – писав Борис Мартос (у роки Української революції представник УЦР, генеральний секретар земельних справ, міністр фінансів, голова Ради Міністрів) у книзі “Українська валюта 1917–1920 років”. У книзі викладено історію створення власних грошей: “Це був дуже сміливий крок, як з політичного, так і економічного погляду, оскільки не було відомо, як широкі кола населення зустрінуть нові українські гроші. Якщо б випуск їх не мав успіху, то це загрожувало б провалом всіє нашої державности”.

Докладніше:

1.100 РОКІВ ВІД ДНЯ УХВАЛЕННЯ ЗАКОНУ УНР ПРО ГРИВНЮ// стаття на УІНП

2. УКРАИНСКОЙ ГРИВНЕ 100 ЛЕТ: ЧТО НУЖНО ЗНАТЬ О НАЦИОНАЛЬНОЙ ВАЛЮТЕ// стаття на Прямий

3. Андрій Павлишин. Сто років гривні: маловідомі факти про національну валюту// стаття на ZIK 
4. Д.Шурхало. Грушевський хотів, щоб гербом став плуг, але погодився на тризуб – історик Кучерук // інтерв'ю на Радіо Свобода 
5. Юрій Євтушенко. Гроші революції. Хто, коли і як надрукував перші гроші республіки // стаття на УП

ДО 100- РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 

ЗАТВЕРДЖЕННЯ ТРИЗУБА ДЕРЖАВНИМ ГЕРБОМ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ

Як наголошує УІНП, з проголошенням Української Народної Республіки в листопаді 1917 року питання державного герба набуло особливої актуальності. Центральна Рада створила спеціальну підготовчу комісію, що об’єднала істориків, юристів, гербознавців і художників. Її очолив Михайло Грушевський. Комісія розглянула кілька проектів, але обрала Тризуб. 

Після проголошення 22 січня 1918 року самостійності України, гостро постало питання про офіційне затвердження державної символіки. Через війну з більшовиками оголошувати конкурс або проводити широке обговорення ескізів не могли.  Під натиском ворога Центральна Рада вимушена була покинути Київ і перебралася до Житомира, звідти– до Сарн і нарешті – до Коростен

У Коростені 25 (12 ст. ст.) лютого 1918 р. спершу на засіданні Ради Народних Міністрів ухвалено: «Внести в Раду закон про установлення для Української держави прийнятого морським флотом герба Володимира Великого (без Хреста)». Того ж дня на засiданнi Малої Ради затверджено: «Гербом Української Народної Республiки приймається знак Київської Держави часiв Володимира Святого».

Тризуб фігурував на монетах Володимира Святославовича — «златниках» і «срібляниках». Первісне значення символу Тризуба невідоме. Існують різні версії про його зміст. Однак при виборі герба УНР це не мало значення. Цей знак уособлював спадкоємність УНР по державності Київської Русі та ідею соборності всіх українських земель, об’єднаних у єдиній державі. Саме тому й було обрано династичний знак Рюриковичів у формі, в якій він вживався Володимиром Великим. А Київська Русь під час його князювання досягла найбільшого розквіту й об’єднання земель у єдиній державі з центром у Києві. На цій підставі використання такого символу Україною є абсолютно логічним і правомірним як з історичних, так і геральдичних та правових норм.

Докладно про символіку УНР:
1.Лікбез про державну символіку.
2. Марічка Набока. Перевернути прапор. Український стяг: історія та версії // стаття на Радіо свобода
3. Сергій Шуміло. Владимиров тризуб с крестом: забытый сакральный символ Украины // стаття у "Дні"
4. ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ «100 років затвердження тризуба державним гербом
Української Народної Республіки і запровадження гривні»

"Переможець". Білогвардійський плакат
 проти червоного терору. Дон, весна 1919 р.

  До сторіччя міфічного ювілею- дня створення радянської армії

Коли в дні, що минули, дехто в Україні продовжує відзначати "лише свято всіх чоловіків", хочеться нагадати, що ... По- перше, і зовсім не свято. По- друге, ніяк не захисників, а справжніх окупантів для багатьох народів колишньої імперії. Для українців, які відчайдушно боронилися з грудня 1917 року, а в лютому 1918- вже на Правобережжі. Для киримли і мешканців Криму інших національностей 23 лютого 1918 року - взагалі одна з найтрагічніших дат у новітній історії. Адже саме цього дня в розпал червоного терору загинув Номан Челебіджіхан. Дивом вцілілий очевидець Володимир Лідзарь так описавподії того дня:"Їм зв'язали руки іззаду... Їх повели... Ніхто з приречених не просив пощади... Дорогою до місця вбивства, у Карантинній балці, як передавав потім робочий Рогулін, їх катували: хворого старого Карказа били прикладами і кулаками, і в буквальному сенсі слова волочили, позаяк він хворів ногами і не міг йти, адмірала Львова смикали за бороду, Синицю кололи багнетами, і глумилися над усіма... Перед розстрілом зняли з них верхній одяг і вже розстріляних, мертвих били по головах камінням і прикладами".

А в цей день вже 1944 року розпочалася депортація чеченців та інгушів.

А ви говорите "лише свято чоловіків"...

Про подію, яка відбулася також 23 лютого 1944 року, до якої причетний українець американського походження, і якою можна пишатися дивіться докладніше тут

Підписанти Брестського мирного договору (зліва направо):
 генерал Брінкманн, Микола Любинський, Микола Левитський,
Олександр Севрюк, Макс Гоффманн,
Сергій Остапенко. Берестя, 27 січня (9 лютого) 1918 року

ДО 100-РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

БЕРЕСТЕЙСЬКИЙ (БРЕСТ- ЛИТОВСЬКИЙ) МИРНИЙ ДОГОВІР

Сто років тому – 9 лютого 1918 року – Українська Народна Республіка уклала мирну угоду з блоком Центральних держав (Німеччина, Австро-Угорщина, Османська імперія і Болгарія). Це була перша мирна угода в перебігу Першої світової війни, якої УНР не починала, але з якої першою вийшла. Переговори відбувалися в умовах різкої конфронтації між делегаціями УНР та більшовицького Раднаркому.

Центральні держави визнали суверенітет УНР та зобов’язалися надати збройну допомогу для боротьби проти більшовиків. Натомість УНР взяла на себе зобов’язання постачати до Німеччини та Австро-Угорщини великі обсяги продовольства. Через це в Берліні та Відні угоду назвали «хлібним миром».

Невдовзі більшовицька Росія також уклала мирний договір і, серед іншого, визнала суверенітет УНР. Натомість противники Німеччини у Першій світовій – держави Антанти та їхні союзники – негативно оцінили укладення цієї угоди, а відтак не визнали незалежність України.

Докладніше: 1.Дмитро Шурхало.Німці радо зустріли делегацію УНР, бо хотіли розвалити Росію – історик про Брестський мир // стаття на Радіо Свобода
2. М.Майоров. До 100-річчя Брест-Литовського миру// Лікбез. Історичний фронт
3. А.Слипченко. Брестский "мир": без победителей и побежденных // стаття у Дзеркалі тижня
4. М.Ковальчук. Світло й тіні Брестського миру// стаття на ІП

Симон Петлюра (в центрі) серед козаків Гайдамацького коша
Слобідської України. Київ, березень 1918 р.

ДО 100-РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

СТВОРЕННЯ РЕГУЛЯРНОЇ АРМІЇ УНР

У сучасному суспільстві вже склалася традиція виключно негативно оцінювати роль Центральної Ради в національному військовому будівництві 1917—1918 рр. Український революційний парламент прийнято зображувати зібранням далеких від реальності політиків, які замість організувати оборону країни від більшовицького вторгнення зруйнували національну армію.

Рішення Центральної Ради про демобілізацію армії в січні 1918 р. прийнято змальовувати як прояв цілковитої некомпетентності керманичів УНР або й державну зраду.

Однак, з початком збройного протистояння з російськими більшовицькими загонами у середині грудня 1917-го політика уряду УНР почала змінюватися. Як свідчать документи, уже в середині грудня 1917 р. генеральний секрктар з військових справ С. Петлюра почав готуватися до відсічі більшовицькій агресії. 4 грудня було видано розпорядження про створення Українського генерального військового штабу для центрального управління всіма військами, що підпорядковувалися українському уряду. Почав функціонувати генштаб, 20 грудня було затверджено його склад. С. Петлюра  ініціював формування цілої низки нових військових частин та з’єднань.

Саме сто років тому у селі Гнатівка на Київщині були закладені початки українського війська-був сформований Окремий Запорізький загін.

Докладніше:

1.ЮРІЙ ЄВТУШЕНКО. ОКРЕМИЙ ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАГІН. ЯК В УКРАЇНІ З'ЯВИЛАСЬ СВОЯ РЕГУЛЯРНА АРМІЯ // спільний проект "Наша революція" Деловая столица та Likбез. Історичний Фронт

2.Михайло Ковальчук. Війна з Раднаркомом. Чи дійсно Центральна Рада провалила оборону України? // стаття на УП

3. А.Мацьків. До 100-річчя створення регулярної Армії УНР // стаття на Likбез. Історичний Фронт
4. А.Харук. КРИЛА РЕВОЛЮЦІЇ. ЯК В УНР СТВОРИЛИ ВЛАСНІ ПОВІТРЯНІ СИЛИ // стаття у проекті НАША РЕВОЛЮЦІЯ від ДС

ВАСИЛЬ КОРЧИНСЬКИЙ, «КРУТИ. МАМИНІ ЯБЛУКА».
 РОБОТА ПРЕДСТАВЛЕНА НА VIII ВСЕУКРАЇНСЬКІЙ
БІЄНАЛЕ МИСТЕЦТВА ІСТОРИЧНОГО ЖАНРУ
«УКРАЇНА ВІД ТРИПІЛЛЯ ДО СЬОГОДЕННЯ
В ОБРАЗАХ СУЧАСНИХ ХУДОЖНИКІВ»
/ ФОТОРЕПРОДУКЦІЯ МАРІЇ ПРОКОПЕНКО / «День»

ДО СТОРІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

Бій під Крутами

В середині січня 1918 р. петроградський Раднарком розгорнув повномасштабний військовий наступ проти Української Народної Республіки. Зайнявши Полтаву, на захід просувалися радянські загони під командуванням М. Муравйова, а з Гомеля наступав на Бахмач "революційний" відділ Р. Берзіна. Нечисленні війська Центральної Ради чинили слабкий опір агресорові.

28 січня обидві радянські колони з’єдналися на вузловій залізничній станції Бахмач. Українські частини без бою відступили до ст. Крути. Муравйов розпочав підготовку до наступу на Київ уздовж залізниці Бахмач – Ніжин – Дарниця. Крути — це невеличка залізнична станція на Чернігівщині (18 км на схід від Ніжина, 130 км на північний схід від Києва).В якості підкріплення на Крути були направлені Перша Українська юнацька (юнкерська) школа ім. Б. Хмельницького у складі чотирьох сотень (400-450 курсантів та 20 старшин (офіцерів). До них приєдналася перша сотня (116-130 осіб) добровольчого Студентського куреня січових стрільців. Значна частина студентів і гімназистів не мала достатньої військової підготовки, була погано озброєна і екіпірована. До курсантів, студентів і гімназистів приєдналося ще близько 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва з Ніжина.

За різними підрахунками, в Крутах перебувало від 420 до 520 юнаків і студентів, які мали на озброєнні до 16 кулеметів, бронепоїзд під командуванням сотника М. Ярцева і бойовий склад сотника С. Лощенка.

Близько шести годин тривав бій з більшовицькими військами загальною чисельністю близько 4800 чоловік.

Український кризовий медіа-центр та Інститут національної пам'яті склали інфографіку про легендарний подвиг 400 молодих українців у бою під Крутами 29 січня 1918 року.

"Бій під Крутами стримав більшовицький наступ на чотири дні. І це були вирішальні дні для української дипломатії, щоб домогтися від міжнародного співтовариства визнання України - завдяки цьому стало можливим укладення Брест-Литовського миру, що de-facto означало міжнародне визнання української незалежності. Це був бій за майбутнє, який показав, що Україна стала можливою саме завдяки армії", - нагадав голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович.

За його словами, співвідношення сил у легендарному бою становило 1 до 10 не на користь українців, а співвідношення втрат 1 до 3 на нашу користь.

Детальніше

ДО 100-РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

Перше проголошення незалежності України

Сто років тому, 22 січня 1918 року, Україна вперше у ХХ столітті було проголошена  самостійною державою.  Зроблено це було в четвертому універсалі УЦР: "Однині Українська Народня Республіка стає самостійною, ні від нікого   незалежною,  вільною,  суверенною  державою  українського народу". Верховний орган виконавчої влади держави, Генеральний Секретаріат, було перетворено на Раду Народних Міністрів УНР, яку очолив Всеволод Голубович. Як зазначають в Українському інституті національної пам'яті, постала держава протягом трьох наступних років не припиняла боротьбу за власне існування.

При цьому Україні вдалося затвердити державні кордони, мову, гроші, символіку (герб, гімн і прапор), а також побудувати національне боєздатне військо і домогтися визнання світової спільноти.

У той же час українська незалежність була проголошена в умовах російської більшовицької агресії.Четвертий універсал УЦР закликав усіх громадян УНР до боротьби з більшовиками й повідомив про прагнення якнайскоріше укласти мирний договір із центральними державами, щоб вивести Україну з Першої світової війни. У своєму зверненні до українського народу члени УЦР зазначили, що «зробили всі заходи, щоб не допустити цієї братовбивчої війни двох сусідніх народів, але петроградське правительство не пішло нам назустріч і веде далі криваву боротьбу з нашим народом і Республікою». 

Свою першу річницю незалежності, 22 січня 1919 року Українська Народна Республіка відзначила урочистим ухваленням Акта Злуки із Західноукраїнської Народної Республіки. Тож нині цього дня ми відзначаємо дві надзвичайної ваги історичні події: перше проголошення незалежності України та День Соборності.

Докладніше:
1.УІНП презентував сайт "Українська революція 1917-1921. Сто років боротьби"
2. О.Ісаюк. 22 січня 1918 року в історії України: краще було б Москві не рухати українців // стаття на Радіо  Свобода